«Дві правди»: український погляд на Волинську трагедію 1943–1944 років

Тема Волинської трагедії 1943 року періодично спалахує, породжуючи напругу у стосунках України та Польщі.

У ці дні відзначаються пам’ятні заходи присвячені так званій Волинській трагедії. На Рівненщині конфлікт безпосередньо відбувався у «Яновій Долині», нині – село Базальтове в Костопільському районі Рівненської області.

За даними «Вікіпедії», Волинська трагедія – обопільні етнічні чистки конфліктуючого українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою у 1943 році під час Другої світової війни на Волині. В ширшому сенсі – складова багатовікового українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях — Волині, Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині.

Метою дій українських націоналістів на Волині було, насамперед, бажання перешкодити майбутнім претензіям польського уряду на ці землі (так, як це сталося після завершення Першої світової війни). Керівництво УПА розглядало польське населення як потенційну опору для Німеччини та СРСР.

У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка винятково польського населення; в українській — як «дія у відповідь» на звірства поляків щодо українських цивільних.

У 2013-му польський сейм прийняв постанову про визнання вбивства поляків загонами УПА у 1943 році «етнічною чисткою з ознаками геноциду».

Головне сьогодні, як двом народам досягнути взаємного порозуміння щодо подій 40-х років. Поки відповіді науковців на ці питання відрізняються, часом докорінно. Однак у чому вони погоджуються цілком – у тому, що питання минулого повинні оцінювати історики, а не політики.

У опублікованому 5 липня Посольством Республіки Польша в Україні листі президента Анджея Дуди цілий ряд маніпуляцій та історичних фейків.

Зокрема, цитата: «Волинська різня, жахливий злочин, скоєний проти польського населення Волині та Східної Малопольщі у 1943–1945 рр., як болісний колючий терен у нашій національній пам’яті».

До слова, «Волинська різня» – це назва польсько-українського конфлікту, якою найбільше оперують прихильники Кремля.

Цитата: «Волинська трагедія має універсальний вимір, який шокує всю людську спільноту, всі народи. Це був геноцид, який забрав близько 100 тис. жертв і увійшов в історію як один із найкривавіших масових воєнних злочинів, вчинених проти цивільних осіб під час Другої світової війни».

Риторика про те, що «Це був геноцид, який забрав близько 100 тис. жертв…» необгрунтована жодними історичними чи демографічними дослідженнями. Це виключно політичний меседж, яким польські політики маніпулюють, щоб приховати злочини поляків під час конфлікту.

Посольство України в Польщі 11 липня заявило, що український народ разом із польським вшановує жертв Волині, «не ділячи їх на своїх чи чужих».

У посольстві зазначили, що рішуче засуджують «будь-які прояви насильства, що ведуть до людиновбивства на етнічному ґрунті».

– Немає жодного виправдання навмисним злочинам проти мирного населення. Ми молимось за безневинно вбитих. І сьогодні разом з Польщею та польським народом будуємо партнерські стосунки та добросусідські відносини, засновані на взаємоповазі та вірі у наше спільне європейське майбутнє, – йдеться у заяві українських дипломатів.

11 липня рішенням Сейму Польщі від 22 липня 2016 року в країні оголошено «Національний день пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Республіки Польща».

Події Волинської трагедії Варшава давно називає «етнічними чистками», а 2016 року там перейшли до офіційного визначення «геноцид»; єдиними винуватцями трагедії називають «українських націоналістів».

Заперечення Києва і нагадування про спільну відповідальність за трагедію і про злочини також поляків проти українського населення Польща при цьому відкидає і наполягає, щоб Україна визнала ту «історичну правду», яку диктує Варшава. Політичні суперечки, зокрема, пов’язані з оцінками тих подій, призводили останніми роками до зростання напруженості у відносинах між двома країнами.

Голова УІНП Володимир В'ятрович вважає, що, ймовірно, найдостовірнішими є дані істориків, які говорять, що в польсько-українському конфлікті було вбито близько 16 000 українців і близько 30 000-40 000 поляків, а дані про 100 000 загиблих поляків і 5 000 — українців, які навів Президент Польщі Анджей Дуда, «абсолютно необґрунтовані жодними історичними чи демографічними дослідженнями».

Ймовірно, Польща некоректно оцінює подій на Волині та своїми заявами, перекреслює весь конструктивний політичний і у першу чергу дипломатичні зусилля двох держав і народів, спрямовані на взаємне прощення та примирення, очевидно що не без прихованого впливу Російської Федерації з метою використання складних сторінок українсько – польської історії для шкоди міжнародному іміджу України.

За матеріалами: censor.net, pogliad.com, istpravda.com.ua