Як писав класик: «До нас їде ревізор!». Щоправда не ревізор, а ревізори. І не зовсім до нас, а до голови Рівненської облдержадміністрації Олексія Муляренка. Цього тижня на Рівненщину приїхала перевірка, яку за розпорядженням Президента України направили до нас в область. Столичні ревізори перевірятимуть роботу районних та обласної державних адміністрацій. Офіційно: у столиці ніби то не задоволені тим, що в області не зуміли освоїти частину виділених коштів і гроші повернулись у державний бюджет. Неофіційно: йде боротьба за контроль над Рівненщиною між різними групами впливу.
Віталій
Мабуть ніхто не сумнівається у тому, що нинішній керівник області Олексій Муляренко – людина Віталія Чугуннікова. А той у свою чергу, пов’язаний із заступником голови Адміністрації Президента Віталієм Ковальчуком. Попри те, що Чугунніков вже формально не керує областю і є всього лише депутатом Рівненської облради від БПП «Солідарність», насправді саме він смикає за ниточки у нашій області.
Призначення Олексія Муляренка ще тоді сприймалось, як тимчасове. Щоправда Олексій Віталійович зміг закріпиться на посаді. І навіть вистояти тоді, коли здавалось би від звільнення вже ніщо не врятує. Хто знає, можливо минеться й цього разу. Хоча джерела в столичних політичних колах переконують що ні.
В цій ситуації Чугунніков шукає варіанти заміни першого чиновника області на свою ж людину. Однак у цьому плані лава запасних коротка. Юрій Благодир міг би претендувати на посаду. Та з одного боку він надто самостійна фігура, а з іншого – заважає приналежність до фракції Партії регіонів у парламенті минулого скликання. Міг би бути Дмитро Зайцев, але має ще незавершену історію з обшуками в його кабінеті обласної фіскальної служби, якою він керує. Решта можливий претендентів - люди бізнесу. Які після історій з Насіровим і йому подібними, воліють триматись від крісел у владних кабінетах далі. Якось доводилось чути фразу від одного: «Краще «п’яту точку» примостити на два тижні на пляжі в Іспанії ніж на нари в СІЗО СБУ». Тим більше, що конкурент у боротьбі за контроль над Рівненщиною є ніхто інший, як генеральний прокурор Юрій Луценко.
Юра
Юрій Віталійович починав свій політичний шлях саме зі стін Рівненської облдержадміністрації. Тут, з 1995 по 1996 рік, він був головою комітету з економіки. Тепер у нинішнього генерального прокурора схоже нові амбіції. Кажуть Луценко не проти приміряти собі крісло Президента на наступних виборах. У цьому контексті логічно починати брати контроль над регіонами, щоб мати опору на виборах. А з чого ж починати, якщо не з рідної області?
Щоправда кадровий потенціал у Луценка не надто великий на Рівненщині. По суті тих кого можна було б назвати «людьми Луценка» не так багато. Наприклад журналіст та екс-депутат Рівненської облради Сергій Штурхецький. Але він відійшов від політики і навряд чи найближчим часом і навряд чи повернеться. На те є цілком реальні об’єктивні причини.
Перебираючи в пам’яті всіх хто так чи інакше у різних період був пов’язаний з нинішнім генпрокурором спало на думку лише одне прізвище.
Віктор Матчук має давні і хороші стосунки з Луценком і має досвід управління областю. Цілком міг би бути креатурою Юрія Віталійовича. Однак він останніми роками живе у столиці. І зараз активно займається розбудовою партійної структури Аграрної партії Віталія Скоцика. Який, до слова, теж має президентські амбіції.
Зрештою можна привезти когось не з місцевих. Однак Рівненщина регіон специфічний, це єдина область де за весь період незалежності не було жодного голови обласної адміністрації «не свого». Місцеві еліти навряд чи приймуть «чужинця». Щоправда колись все трапляється вперше.
Олег
У цій мутній воді, коли змагаються два важковаговики, пробують зловити свою рибку й дрібніші гравці. Але теж – з президентськими амбіціями. Свої претензії на Рівненську область радикали Олега Ляшка вже давно заявили. Щоправда довго втриматись за керівне крісло в облраді радикалу Ковальчуку не вдалось. Це зайвий раз демонструє відношення місцевих до спроб нав’язати «столичну волю».
Та голову адміністрації не обирають депутати, а призначає Президент. І бути серед призначених не проти відразу два радикали: депутат Рівнеради Роман Стасюк та депутат облради, її екс-голова Володимир Ковальчук. Попри те, що вони однопартійці, належать все ж до зовсім різних груп впливу. Та шанси зайняти керівне крісло в області у них однакові – не надто високі. Щоправда знову ж таки, все залежить від розкладів у Києві. Як кажуть в народі: «раз на рік і палка стріляє».
Конкурс і обшуки
Звісно, варто згадати що за новим Законом про державну службу керівника області призначають за результатами відкритого конкурсу. Та давайте будемо реалістами: нажаль конкурсний відбір поки що не ґрунтується на реальній конкуренції претендентів. А скоріше є формалізацією тих рішень, які прийняті у високих кабінетах. Тому обмежимось констатацією: конкурс – є, його виграє той, на кого вкажуть.
Схожа ситуація й з обшуками, які зараз стали частими. Так, в Україні тотальна корупція, та боротьба з нею, це теж частина політичної боротьби. Головною метою якої є ослаблення чи знищення конкурента. А не реальна боротьба з хабарництвом.
Підсумовуючи все вище написане, можу з великою долею ймовірності спрогнозувати, що ця частина вистави закінчиться нічим. І табличка на кабінеті голови Рівненської облдержадміністрації не зміниться й цього разу.
