Сьома річниця окупації: як Росія захоплювала Крим

Сьома річниця окупації: як Росія захоплювала Крим
0
242
0
Сьома річниця окупації: як Росія захоплювала Крим

В лютому 2014 року Росія почала процес окупації українського півострова, перекидаючи туди свої регулярні війська. Через сім років Україна і світове співтовариство категорично відмовляються визнавати незаконне захоплення Криму, а в Кремлі, у свою чергу, не хочуть вести діалог про його повернення.

Минуло вже сім років з дня початку незаконної окупації Автономної республіки Крим, яку здійснює Росія. У лютому-березні 2014 року російські війська, які спочатку приховували свою приналежність до РФ, зуміли мілітаризувати український півострів, захопити там державні органи і військові частини України, а також провести фейковий «референдум». Його результати відмовилися визнавати як офіційний Київ, так і світове співтовариство. Попри це в Кремлі всі роки окупації стверджують, що питання Криму закрите, а сам півострів встиг перетворитися з курорту на потужну військову базу.

Офіційною датою початку окупації вважають 20 лютого. Відповідне рішення прийнято Верховною Радою, яка у 2015 році для цього ухвалила відповідний документ. Це ж число значиться на медалі російського Міноборони, зробленій на честь окупації півострова – «За повернення Криму». Попри це, активні й видимі події по захопленню півострова почали розвиватися не кілька днів пізніше.

Зокрема, в Криму почали проходити масові проросійські мітинги. Такий, наприклад, 23 лютого відбувся у Севастополі. Його учасники «висловили недовіру» голові міськадміністрації та «обрали» свого – громадянина РФ Олексія Чалого. 26 лютого до Криму прибули російські військові з Тольятті з метою «забезпечення порядку». В цей же день пройшли мітинги під будівлею кримського парламенту у Сімферополі – зібралися прихильники Росії та люди, які виступають за єдність України.

В кінці лютого 2014-го РФ захопила кримський парламент

У ніч на 27 лютого будівлю Верховної Ради АРК, під якою днем раніше проходили мітинги, було захоплено військовими без пізнавальної форми, як пізніше стало відомо – російськими. Аналогічна доля спіткала і будівлю Ради міністрів півострова.

Оголошення фейкового референдуму та призначення нової «влади»

Сталося це в сесійній залі захопленого парламенту Криму – 27 лютого. Депутатів на засідання збирали різними способами, втім, скільки їх дійсно не було в залі, невідомо. Засідання проходило в закритому режимі. На ньому, як стало відомо згодом, було вирішено провести «референдум» про долю півострова. Спочатку це хотіли зробити одночасно з президентськими виборами в Україні – 25 травня, але в підсумку дату кілька разів переносили і зупинилися на 16 березня.

На тому ж нелегітимному засіданні кримські депутати відправили у відставку законний кримський уряд на чолі з Анатолієм Могильовим і призначили «прем'єром» Сергія Аксьонова.

27 лютого до Севастополя приїхала група російських політиків, які на мітингу закликали жителів міста увійти до складу РФ.

Захоплення адмінбудівель, стратегічних об'єктів та військових частин

Після захоплення будівель керівних органів півострова цей процес набув масового характеру по всьому Криму. Російські війська (як і раніше – без розпізнавальних знаків), яких згодом прозвали «зеленими чоловічками», за підтримки сепаратистськи налаштованих місцевих жителів захоплювали будівлі місцевих органів влади, блокували військові частини та аеропорти, перекривали основні магістралі. На півострові почали з'являтися незаконні блокпости, чергування на яких проводили, в тому числі, місцеві силовики, що зрадили українську присягу. На адміністративному кордоні між Херсонською областю та АРК почали чергувати бійці «Беркута». У водіїв вони перевіряли вміст автомобілів і документи, в яких особлива увага приділялася прописці. Водночас на півострові з'явилося незаконне формування «Самооборона Криму», яке, не маючи на те прав, патрулювало вулиці міст, вокзали, паралельно скоюючи кримінальні злочини проти проукраїнських жителів.

Свої незаконні дії окупанти назвали «кримською весною»

До кінця лютого росіянами були захоплені основні аеропорти, будівлі телерадіокомпаній, Керченська поромна переправа, а також офіси провідних українських компаній, зокрема «Укртелекому» та інтернет-провайдерів.

Штурм військових частин

Взяти під контроль бази українських військовослужбовців окупантам не вдалося відразу через опір, який чинили українські бійці. Зважаючи на це росіянам і сепаратистам доводилося вдаватися до особливо цинічних методів. Приміром, прикриватися мирним населенням в якості «живого щита», тим самим не даючи можливості ЗСУ на відсіч.

Штурмуючи військові частини і з'єднання, окупанти вимагали від українських військових скласти зброю і перейти на бік ворога. Частина особового складу згодом так і зробила. Ті військові та солдати строкової служби, які залишилися вірні українській присязі, упродовж березня покинули окупований півострів.

«Референдум» 16 березня

Псевдоголосування, організоване нашвидкуруч без будь-яких законних підстав, очікувано відбулося. Його «результати», написані, очевидно, в Кремлі, не здивували. Як і «явка», озвучена організаторами – трохи більше 80% по Криму та майже 90% – у Севастополі.

У так званих бюлетенях були надруковані два питання:

Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта РФ?

Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?

За даними «виборчої комісії», створеної окупантами, відділення півострова підтримали 96,7%, другий варіант - 2,5%.

Крим

Важливими моментами, які слід враховувати, є те, що українським законодавством не передбачено проведення референдумів про зміну кордону. Крім того, на момент 16 січня в Криму вже не працювали незалежні ЗМІ, правоохоронні органи в основній масі підпорядковувалися окупаційній владі, а жителі півострова не мали доступу до об'єктивної інформації. Сам «референдум» проводився з тотальними порушеннями процедури, а його організатори, як і представники окупаційної влади, згодом стали фігурантами кримінальних справ, відкритих українськими правоохоронцями.

Вже на той момент відкрито виступати проти як «референдуму», як і окупації в цілому, в Криму було небезпечно. За це переслідували та здійснювали репресії. Їх жертвами, зокрема, стали сотні кримських татар.

Закріплення анексії в РФ

У своєму законодавстві незаконні дії в Криму Росія прописала у другій половині березня. 18 числа глава Кремля Володимир Путін підписав з представниками окупаційних органів АРК і Севастополя «договір про прийняття Криму до складу РФ», 18 березня «документ» ратифікувала Держдума, а 21-го - Рада Федерації. Пізніше приналежність українського Криму Росії прописали в Конституції Федерації.

Наслідки окупації півострова

Попри те, що в Росії всі сім років рапортують про значні економічні та соціальні успіхів на півострові, реальна ситуація разюче відрізняється. За час окупації Крим позбувся значної частини туристів (насамперед – з материкової України), зате там з'явилося безліч російських військових і техніки. Також за цей час РФ зуміла змінити національний склад населення, переселивши на півострів сотні тисяч своїх громадян. За даними української влади, тільки за 2019 рік до Криму було переселено близько 100 тисяч росіян.

Ілюстрація

Проукраїнська позиція в Криму жорстоко придушується – прикладом цього є сотні політв'язнів. Насамперед – кримських татар. Багато жителів, які не погодилися з новими реаліями життя на півострові, були змушені покинути його і стати внутрішніми переселенцями на материковій Україні.

Незаконну анексію Криму засудив весь цивілізований світ. Це закріплено, зокрема, в документах ООН, ОБСЄ, ЄС. Для міжнародного співтовариства Крим, як і раніше – територія України, яка тимчасово окупована Росією.

Відео: Як сепаратисти захоплювали владу в Криму


За матеріалами: УНІАН

0
Політика
Щоб отримати доступ до усіх коментарів або залишити відгук потрібно: