Реліктова долина на Володимиреччині має унікальне значення. Болота поряд з лісами є «легенями нашої планети». Науковці кажуть, що за рік один гектар болота поглинає з повітря 550-1800 кг вуглекислого газу і виділяє 260-700 кг кисню, що у 7-15 разів більше, ніж в змозі переробити один гектар лісу.
Також болото є потужними природним пилососом. Пил має властивість рухатися в бік низької температури. А над болотами завжди трохи холодніше, ніж над навколишніми територіями. Тому пил з цих територій рухається до болота і поглинається ним. За рік один гектар болота може очистити до трьох тонн пилу, адже є цінним джерелом мінеральних речовин для болотних рослин.
На території півночі Рівненщини є чимало боліт. Знають про них найбільше лісники і ті, хто ходить збирати журавлину. А от чи знаєте ви, що на території Рівненщини є болота, які мають міжнародне визнання і значення?
До таких належить заповідне болото «Біле озеро» та «Коза-Березина». На державному рівні визнані вони були ще у грудні 2013 року, однак внесені до переліку Рамсарських (міжнародної угоди) ВБУ нещодавно – 25 січня 2017 року. Площа боліт 8036,5 га.
– Масив знаходиться між селами Озерці та Більська Воля. Межує з Волинською областю та розташованим поруч Рамсарським ВБУ «Черемське болото». Підтримує гідрологічний режим в межиріччі Прип’яті, Стоходу та Стиру. Болото Коза та мала річка Березина є реліктовою долиною. Колись тут пролягала льодовикова долина, яка з часом заболотилась і на її місці сформувались болотні масиви, переважно низинні, різноманітні за своїм рослинним покривом. Тут зростають низенькі сосни, яким насправді вже по 60-70 років – ростуть вони повільно, а все через несприятливі умови. Зростають осоки, шейхцерія болотна, занесена до Червоної книги України. Можна побачити рідкісну комахоїдну рослину – росичку круглолисту. А біля самого болота на сухому підвищенні понад дорогою можна знайти кущик сон-трави широколистої, який охороняється за Бернською конвенцією. Унікальними є місця зростання баранця звичайного, осоки дводомної, зелениці сплюснутої, реліктової водної рослини – молодильника озерного (ровесник динозаврів), місця гніздування гоголя, глушця, лелеки чорного та журавля сірого, – розповідає лісник Володимир Кізім.
Цікавою є й сама історія болота «Коза – Березина». А про походження його назви ходить ціла легенда. Мовляв, ще з давніх часів люди наших країв займалися мисливством і рибальством. Там, де зараз болото під назвою «Коза», був просто грузький брід. Одного разу мисливці пішли на полювання і зігнали стадо кіз. Перелякані тварини побігли на брід, де загрузли і потопилися. Після того випадку мисливці й нарекли той брід болотом «Коза».
ось таке воно, болото «Коза – Березина»
Найперше, за словами директора Більськовільського НВК Олександра Колодія, Коза-Березина згадується у «Щоденнику царя Миколи ІІ». Там вона вказується як Вулька-Галузійська (с. Березина). Збереглася навіть світлина, де Микола ІІ зустрічає з командирами вози з пораненими солдатами російської армії під час воєнних дій під Вулькою-Галузійською.
Місцеві жителі розповідають, що у 1914 році там стояв фронт. Зокрема, жителька Більської Волі Надія Кречик у своїй книзі «Більська Воля. Час. Події. Люди» пише: «Фронт, на якому головними противниками були австро-угорці, німці з однієї сторони і війська Російської імперії з другої, був дуже розтягнутим: Чорторийськ – Колки – Рафалівка – Вулька Галузійська (Березино) – озеро Біле – Більська Воля – Озерці – Мульчиці. Саме тут на Східному фронті відбувалися вирішальні бої за нашу територію і був проведений доленосний для Російської армії, та й імперії загалом, Брусиловський прорив. На цій ділянці фронту під Вулькою Галузійською знаходилися 3-я російська армія…». Нині на місці колишніх боїв лишилися навіть окопи. Щоправда, через заметілі ми не змогли туди дістатися.
Улітку минулого року з’явилася інформація про те, що у заповіднику «Біле озеро» працювали бурштинокопачі. Стало цікаво, чи не торкнулася рука нелегалів території Коза-Березина. І лісівники, і у водно-болотному господарстві підтвердили, що у заповідній зоні ніхто не працював.
Разом із тим колишній начальник Володимирецького управління Павло Буравський зазначає, що вода у Білому озері напряму залежить від болота.
– Це заповідна зона, там ніякі роботи не повинні проводитися. Коза-Березина дуже пов’язана з Білим озером. Якщо пропаде болото, то буде пропадати й озеро. На осінь 2017 року болота взяли своє. Вологи зараз всюди вистачає, тож рівень води в озері буде значно підвищуватись. Але якщо там будуть бурштинокопачі і вони порушать водоносні горризонти, то рівень води може знижуватись і в озері, і в довколишніх болотних масивах, що загрожує всій екосистемі заповідника.
Тож хочеться сказати: хочете мати красиве унікальне на Рівненщині Біле озеро – бережіть болото міжнародного значення! А ще цікавтесь історією рідного краю, адже в ній стільки унікальних фактів і подій!
Джерело: polissya.net
