Легенда про острозького ненажеру.

Історія Острога в легендах.

Мав князь Костянтин-Василь такого собі Богдана. Той на сніданок з’їдав печене порося, гуску, два півні, волову печеню, три хлібини, круг сиру, випивав два гарнці меду – з тим до обіду сидів, ніби нічого не їв. За обідом з’їдав м’яса волового шматків десять, телячого – ще більше, а баранячого – ще більше; печене порося, гуску, півня, три печені: волову, свинячу, телячу; меду, вина, горілки напереміну – по чотири гарнці, пива – без міри. Струнким не був, а після кожної трапези вставав з-за столу так, ніби міг з’їсти більше. Сили мав стільки, що міг побороти тридцятьох. Князь навмисно запрошував до себе гостей які за трапезою могли спостерігати скільки з’їсть Богдан їжі. Закінчив життя ненажера доволі невдало. Поспорив Сусло що вип’є бочку хмільного меду, коли її йому викотили то той за раз з нею й справився. Почав хвалитися що вип’є ще й другу бочку і таки випив. Але хміль вже вдарив ненажері в голову і він захотів випити ще й третю. Нажаль з третьої бочки він зробив лише декілька ковтків і помер.
Легенда про знаменитого острозького ненажеру, Богдана Яна Сусло, здавна відома на Острожчині. Про Богдана писали Ю.-І. Крашевський , Каспер Несецький , Пантелеймон Юр’єв , Станіслав Кардашевич , Князь Ю.-Т. Любомирський згадує теж про Богдана (niejakiego) Сусло .
У Несецького, який посилається на свідчення очевидця Янчинського, читаємо: “Мав князь Костянтин-Василь такого собі Богдана. Той на сніданок з’їдав печене порося, гуску, два півні, волову печеню, три хлібини, круг сиру, випивав два гарнці меду – з тим до обіду сидів, ніби нічого не їв. За обідом з’їдав м’яса волового шматків десять, телячого – ще більше, а баранячого – ще більше; печене порося, гуску, півня, три печені: волову, свинячу, телячу; меду, вина, горілки напереміну – по чотири гарнці, пива – без міри. Струнким не був, а після кожної трапези вставав з-за столу так, ніби міг з’їсти більше. Сили мав стільки, що міг побороти тридцятьох”.
Пантелеймон Юр’єв згадує Богдана Яна Сусло як реального шляхтича литовського походження, який був секретарем князя Януша Острозького. Описуючи легенду, записану із розповідей старожилів, Юр’єв зазначає: «Що Богдан їв за двадцятьох, за один раз міг з’їсти бика, бочку вина випивав як стопку. Закінчив життя доволі невдало. Поспорив Сусло що вип’є бочку хмільного меду, коли її йому викотили то той за раз з нею й справився. Почав хвалитися що вип’є ще й другу бочку і таки випив. Але хміль вже вдарив ненажері в голову і він захотів випити ще й третю. Нажаль з третьої бочки він зробив лише декілька ковтків і помер».
Станіслав Кардашевич згадує, що портрет знаменитого секретаря зберігався в Межиріцькому монастирі. Існує припущення, що портрет «Невідомого в червоній шубі», що зараз експонується в Острозькому замку, належить Сусло, правда це припущення не співпадає зі свідченнями Юр’єва , який писав, що Богдан був худим, хоч і з’їдав дуже багато їжі. Можливо, в даному випадку в ланцюжку повідомлень була втрачена частка «не» і у вислові «струнким не був» стало звучати «струнким був».
Портрет невідомого магната в червоній шубі походить, за однією з версій, зі збірки князів Сангушків з м.Славути, а за іншою – із замку в с.Новомалин Острозького району. У музейному каталозі зазначено тільки, що портрет поступив до музею у 1916 році, але не вказано звідки. В 1916 році ще не було ніяких пограбувань більшовиками палаців, основна кількість портретів потрапила до острозького музею після розгрому шляхетських маєтків. З Межіріцького монастиря передавали портрети і раніше ще в 14 і 15 роках. Отже, є вірогідність, що портрет потрапив до музею з Межиріцького монастиря. В реєстрі містечка Межиріча ще довгий час в XVII ст. згадується прізвище Сусло , що опосередковано підтверджує існування такої напівлегендарної особи, як Богдан Сусло при дворі князів Острозьких.
В цейхгаузі Дубенського замку князів Острозьких згадується багато речей, які належали Богдану. Луків турецьких - 4, рушниць коротких німецьких, оздоблених золотом та кісткою - 3, панцирів – 31, карвашів позолочених – 2, карвашів залізних полірованих – 9, одна кольчужна сітка. Також окремо згадується ціла скриня речей, що належали Богдану Сусло. З реєстру стає зрозумілим скоріше факт військової діяльності Богдана, але не заперечує і можливість виконувати функції писаря.
На портреті з Острозького музею зображено постать могутнього шляхтича, який ледь втискується у відведену їй площину полотна. Жести рук, одна з яких лежить на ефесі шаблі, а друга стискає пернач (зброю та знак влади полковника), спокійні та урівноважені. Виразні риси обличчя передають силу волі, розум, впевненість у собі. В характеристиці людини художник підкреслює не тільки типові риси шляхтича, представника войовничих сарматів, що було притаманно для портретів того часу, але й індивідуальні риси особистості (спокійну силу, врівноваженість, задумливість, уважність, живий розум), що вигідно вирізняє його з інших портретів кін. XVI – поч. XVII ст. Шуба (а точніше - це кунтуш з хутряним коміром) намальована дуже пластично завдяки вмілому посиленню і послабленню червоного кольору, який художник збагачує різноманітними відтінками.
Дана розвідка можливо й не на 100 відсотків наближає нас до вияснення загадкової особи з унікального портрету, що зберігається в замку князів Острозьких, але з великою долею вірогідності можна все-таки стверджувати, що на портреті зображено знаменитого й легендарного Богдана Сусло.

Коментарі

Додати новий коментар

Правила коментування сайту
CAPTCHA
Захист від спаму
Фото Капча
Введіть символи з картинки.