За похід під кулі на Рівненщині дають двісті гривень?

Хочете, можете починати кидати в мене каміння, але я скажу! Шостого грудня, на День української армії мене занесло за межі Рівненщини, все що напишу нижче, це вже результат отриманої реакції та власні думки від почутого. Перед тим, як почати, коротка резюме наперед: українські чиновники, надто місцеві, не думають головою. Вони часто заражаються «совковою» бацилою в кабінетах у які потрапляють навіть ті, хто народився вже після розвалу СРСР.

Шостого грудня країною прокотилась хвиля вшанування українських вояків. Абсолютно логічно і правильно, особливо зважаючи на те, що країна у стані війни. І люди в камуфляжах, це ті, чия «робота» дозволяє нам тут спокійно жити. Навіть часто забуваючи про те, що вони, військові, там на сході під обстрілами, в холодних окопах і вологих бліндажах.

Все що напишу нижче, це не претензія до самого свята. Це не звинувачення когось конкретно з чиновників. А загальна претензія до того «ЯК» це все, у своїй більшості, було зроблено. Критика формалізму і відсутності аналізу наслідків і реакцій.

Я виріс в Клевані, маю там знайомих, рідних, друзів. Маю друзів, які волонтерили, тих які воювали і тих, точніше того, хто загинув на тій війні. Пояснюю це для того, щоб читач міг зрозуміти й мої відчуття та емоції.

Перед тим, як писати далі, зроблю відступ. У Клевані молодий селищний голова і в більшості молода команда. Серед депутатів селищної ради: друзі і однокласники. Вважаю, що всі вони нормальні, адекватні люди і в більшості, абсолютно на своїх місцях. Але знову ж таки, зі святкування – «дали штангу».

Отож, запросили на свято до будинку культури всіх військових, а особливо учасників АТО. Їх кількість у селищі сягає близько сотні. Мабуть в кожному силі України є нові ветерани війни. Питання лише в їхній кількості. Тому все що пишу, стосується майже всієї країни.

В будинку культури: концерт, вітання квіти і… конверт. Всім учасникам війни вручили конверти. В яких, як ви вже здогадались, були гроші. Ну так вже заведено: давати якісь гроші до свята.

Так от, у тому конверті, хлопці, які воювали, хтось з них був поранений, хтось зірвав нерви. Когось це все оминуло, але смерть була дуже поруч. От ці всі хлопці знайшли в конверті… 200 гривень.

Ні, я розумію, що є бюджет, який не резиновий. Розумію, що не мали змоги дати більше. Я це все розумію. Але якщо не маєте можливості покласти у конверт, хоча б два папірці з зображенням Григорія Савича Сковороди, то не кладіть взагалі. Леся Українка дуже класна поетеса, але давайте до економіки.

Двісті гривень – на що може їх витратити чоловік? Купити дитині якусь річ? Хіба цукерок до нового року. Але на це він й так знайде гроші. Чи може він зможе купити собі зимові черевики? Чи будь що з одягу?… Чи може заплатить «комуналку» за грудень? Полишимо одяг і речі. Подумайте, яке місце сьогодні займають 200 гривень у місячному сімейному бюджеті? Для водіїв це навіть менше ніж 10 літрів бензину.

Давши 200 гривень, ви тим самим ніби оцінили їхній рік перебування на війні. І ви можете 100500 разів пояснювати про бюджет, нестачу коштів і т.д. Ви оцінили!!!

Я вам зараз пишу те, про що люди в камуфляжах промовчали. Те, про що вони почали говорити за столом після 100 грамів випитих «не чокаясь». Ті 200 гривень, це пляшка горілки, палка ковбаси і буханець хліба. Ще може лишиться на пачку цигарок. Скажу більше, приблизно на це вони й були витрачені. Щоб накрити стіл, за яким вас, чиновників, обматюкають з ніг до голови, від президента до останнього депутата сільської ради…

А у вас був шанс, зробити інакше, за ті самі 200 гривень. Винайміть цим воякам кафе чи ресторан, накрийте святковий стіл. Ми ж всі дорослі і розуміємо, що люди на свята збираються і щось випивають. Тим більше люди військові, які побували у пеклі.

Накрийте їм стіл. Запросіть туди ще вцілілих ветеранів минулої війни. Всіх разом, у якій би формі вони тоді не воювали. Повірте, їм буде про що поговорити і їм буде цікаво. Побудьте з ними півгодини, до третього тосту. Привітайте і тихо підіть «бо купа справ». Ви, чиновників, як і всі інші, все ж зайві на цьому специфічному святі в камуфляжах. Тоді б ви й воїнів привітали і не образили б тими 200  гривнями.

Я все сказав – починайте жбурляти в мене каміння…

Коментарі

Підтримую Олексію))

Крівошеєв, сому видалив мій коментар? А як же свобода слова, європейські цінності, гідність в кінці-кінців? Ти вже забув за що Майдан стояв ? Чи ти вже за три пост-революційні роки розчарувався в цінностях Майдану, і ведеш себе як московсків пропагандисти видаляючи все що не йде в ногу з партійною лінією. Ой, не світить нам безвіз з такими ЗМІ.

Кривошеєв повертає собі рейтинги... Знову не за рахунок креативності, а за рахунок вилитого на когось бруду... Печально...

Додати новий коментар

Правила коментування сайту
CAPTCHA
Захист від спаму
Фото Капча
Введіть символи з картинки.