Як «під шумок» пандемії в Дубні медиків звільняють

Як «під шумок» пандемії в Дубні медиків звільняють
0
13492
21
Як «під шумок» пандемії в Дубні медиків звільняють

На початку року в одному з медзакладів Рівненщини – Дубенській центральній районній лікарні – розпочалась справжні епопея зі зміною керівництва. Мер Дубна з усіх сил намагався пропихнути на посаду головного лікаря свого товариша – Віталія Табачука. Свої люди в закладі такого рівня – це великий куш. Гроші всі йдуть в місто через мерську кишеню, а в закладі парадом править відданий прибічник.

Ми писали про це в матеріалі «Як мер Дубна з поплічниками міську лікарню дерибанять», в якому познайомили вас з головними персонажами махінації:

Василь Антонюк – мер Дубна. Під його егідою в лікарні відбулись кадрові зміни.

Віталій Табачук – друг мера Антонюка. Колишній головний лікар Дубенської ЦРЛ. Пізніше був звільнений через корупційну діяльність. Наразі відносно нього відкрите кримінальне провадження за цим фактом . Був призначений т.в.о. Крохмалем  на посаду начмеда лікарні.

Володимир Крохмаль – голова профкомітету, лікар-хірург. Був назначений на посаду тимчасового в.о. керівника закладу. Не має права обіймати цю посаду оскільки не має відповідної кваліфікації і допусків.

ПРОЛОГ

Мер Дубна Антонюк запросив до себе в кабінет тодішнього в.о. керівника лікарні Олександра Радея та попросив, аби той прийняв на роботу його друга – Табачука. Однак останній, вкотре прийшовши працевлаштовуватись на роботу, не надав оригінали документів про кваліфікацію лікаря. Сказав, що може працювати і без них (мовляв, термін закінчився тільки в березні 2019 року). Такими діями він підставляв під кримінальне провадження керівника, на що отримав очевидну відмову.

Отримавши відповідь, яка суперечила бажанню Табачука, на наступний день з міського відділу охорони здоров’я Олександру Радею прийшов указ про відсторонення його від обов’язків в.о. керівника.

І тоді, аби втілити свій план і поставити на місця потрібних людей, мер прилаштовує на тимчасового в.о. керівника закладу Крохмаля, який ставить Табачука начальником медичної частини лікарні (звісно, не зважаючи на відсутність документів).
 
ІСТОРІЯ


Відчувши владу в своїх руках, новопризначені керівники лікарні Табачук і Крохмаль  починають масово звільняти персонал лікарні з їхніх законних державних місць, натомість, «пропихуючи», за мерським прикладом, свою «нову команду». Щоправда, під час звільнень-призначень там не дивляться на кваліфікацію працівників. Дивляться лише на те, хто друг, а хто – не друг. Одних приймають, а інших – звільняють.

І тим, хто «не друг» – доводиться не солодко. Адже в хід йдуть примусові звільнення, шантаж, погрози та помста. Всім тим людям та колективу, котрі ще зовсім нещодавно власними силами та ресурсами підіймали з нуля лікарню.

Всього з початку історії в лікарні звільнили близько 15-20 людей. Журналіст сайту VSE.RV.UA поспілкувався як з тими, хто досі працює в лікарні, так і з тими, кого підставили чи змусили піти.

Місце державне чи «під замовлення»?

Свою історію нам розповіла нинішня працівниця лікарні Олена. Маючи відповідну освіту жінка працює секретарем керівника лікарні ще з часів, коли головним лікарем був Олександр Миколайович Радей. Втім, після зміни начальства, пані Олена стала «не зручною» новому в.о. керівника Крохмалю.

– Через декілька днів після назначення Крохмаля він до мене підійшов і сказав: «Ти ж розумієш, що тебе я тут бачити не хочу. Я хочу тут бачити Таню (попередню секретарку). Це її місце, а не твоє». Трохи пізніше до мене підійшла людина з відділу кадрів і при посторонніх людях сказала: «Тебе переводять. Збирай свої речі і щоб через 15 хвилин тебе тут не було». Що переводять, куди переводять, за що – на ці питання мені відповіли: «Ми хочемо бачити тут свою людину». На зауваження про те, що це державна посада – ніхто не реагував. Крохмаль поводить себе так, наче це не державна лікарня, а його особиста. Він тут головний, тому і правила будуть такі, які він поставить.

– Після тих слів мені сказали, що мене переводять на інше місце – друкаркою у відділ статистики. Але це пониження посади без наявних на те причин і воно є незаконним. Але мені сказали прямим текстом
: «Ти підписуєш заяву про переведення у відділ статистики. Якщо ти не підпишеш – чекай наказ про скорочення через два тижні». Я взяла час подумати і пішла у відпустку (яку також не хотіли давати, доки не підпишу наказ про переведення). Під час відпустки мені прийшов лист про те, що з першого червня мою посаду скорочують. Вони бояться звільнити прямо, тому що в мене троє неповнолітніх дітей і це незаконно – тому тиснуть іншими можливими методами. Ось що вони роблять, якщо їм не підкорятись. Вони не дивляться ні на що. Їм просто потрібні «свої» люди.

– Я – секретар, і, відповідно, знатиму однією з перших, що відбувається поміж керівництва. Вважаю, що людина, яка нічого не боїться – не буде ось так просто звільняти працівників. Їй буде все одно, хто займає посаду, аби це була відповідальна і кваліфікована людина. Певно, вони бояться, аби я чогось не почула такого, що чути не потрібно. Тому я стала «не угодна» перш за все Крохмалю. Тому що він бачить в мені людину Олександра Миколайовича Радея. І він боїться.

Немає колективу. Є тільки «ваші» і «наші»

Наступну історію нам розповіла завідувач господарством Надія Анатоліївна. Незважаючи на те, що Крохмаль на даний момент є лише тимчасовим виконуючим обов’язки директора, правил для працівників лікарні немає. Одразу по призначенню він поділив колектив на «наших» і «ваших». І тих людей, котрі були за керівництва Олександра Миколайовича – «викурюють» з лікарні всіма можливими способами.

– Ще донедавна я працювала на посаді завідуючого господарством та мала ще півставки, як завідувач на складі. Днями до мене зателефонували з відділу кадрів та поставили перед фактом, що відсьогодні я маю звільнитись від половини ставки, як завідувач складом, та працювати тільки на своїй посаді. А на те місце вони взяли людину, яка працюватиме на повну ставку і на складі, і буде при цьому виконувати обов’язки оператора комп’ютерного набору в хірургічному відділенні. Тобто, скоротили мої півставки і поставили людину на півтори.

Надії Анатоліївні 58 років. До пенсії залишилось пропрацювати два роки. Більше доходів, окрім роботи в лікарні, жінка не має. На руках – хворий чоловік. Втім, у пана Крохмаля є вагома причина для звільнення великої частини колективу. Він і не приховує – ці працівники йому не підходять через те, що працювали і підтримували попереднє керівництво. Зі слів Надії Анатоліївни, з роботи вже пішло півлікарні.

На фоні постійного стресу я захворіла, лікування також коштує немало. Коли я вийшла з лікарняного, Крохмаль викликав мене до себе і з криками і лайкою сказав: «Пиши заяву на звільнення». Аргумент  – «Не справляєтесь з обов’язками». Тобто, шість років перед цим справлялась, а коли він став тимчасовим виконуючим обов’язків – вже перестала? Він на пряму сказав: «Ви мені не підходите, я не бачу з вами співпраці». Я відповіла, що лікарня – це не місце для особистих амбіцій, тут немає нічого особистого. Це державний заклад, державна робота. Особистому тут не місце. На що він відповідав мені: «Ваших тут не буде. Я так сказав».


– Постійно це каже: «Ваші всі підуть». З такою ненавистю і злістю. Ми всі однакові, але Крохмаль ділить людей тільки на «ваші» і «наші». Як так можна? Тільки за те, що працювали з Олександром Миколайовичем. Ми всі разом цю лікарню піднімали і приводили до ладу. Тепер цих людей викидають. Він настільки позалякував колектив, що якщо зараз в них спитати – ніхто нічого не скаже. Вони бояться, під тиском пишуть заяви і йдуть.

– Мені два роки залишилось до пенсії. Куди мені йти? Єдине, що я попросила – дайте хоча б допрацювати, поки карантин. Ви знаєте мою ситуацію, в мене на руках чоловік, я не маю прибутку. Це не по людськи. Під час карантину я навіть не можу на біржу праці стати. Та й кому я вже треба? 58 років. Я просто не переживу цей карантин, а треба ж іще за щось жити, лікуватись, комунальні платити. На фоні стресу ще більше впало здоров’я, я вже й не сплю.

Щоправда, ці аргументи на Крохмаля не подіяли. Пригрозив, що якщо пані Надія не напише заяву за власним бажанням – буде звільняти по статті.

– Яку ж він на мене може написати статтю? Я завжди відповідально виконувала всі свої обов’язки. До того ж, моя посада потрібна. Вони не мають права її скорочувати, тому роблять так, щоб сама пішла. З підступами. Залякує мене. Каже, що буде за мною слідкувати і в будь-якому випадку звільнить. «Йдіть куди хочете і жалійтесь, скільки влізе. Мені тут ніхто нічого не зробить. Вже «ваші» жалілись і нічого не добились. А ви тим більше нічого не доб’єтесь». Такі його слова.

Крохмаль тут – король. Він і завідуючий відділенням хірургії, і тимчасовий в.о. директора, і керівник профкому. Кому хоче – дає півтори-дві ставки. Кого не хоче – виганяє. Ми ніколи не жалілись, простий народ. Але коли вже почали гнобити і опускати нижче плінтуса – ми мусили про це розповісти. Коли таке було, що перед пенсією чи в карантин звільняють? А тут саме так. Людям не підписують відпустки, пресують, змушують йти «за власним». Вони пишуть і йдуть. Але яке там власне бажання? Під таким тиском тяжко жити, працювати. Головну медсестру змусили написати заяву – поліцію викликали, ледь руки не повикручувати – то вона пішла. Секретаря скорочують, вона мама трьох маленьких дітей. Директора нашого, Олександра Миколайовича, на скорочення подали. Ось постійні слова Крохмаля: «Ваших тут не буде». І робить для цього все.

– Які можуть бути «ваші» чи «наші». Є колектив. Це медики, зараз ми на передовій. Я йому сказала, що я вас не боюсь і мовчати не буду. Та він тільки відповів: «Вже ваші не мовчали». Тут настільки все куплено. Він нікого не боїться.


Ми поспілкувались з головною медсестрою лікарні. Жінка нам розповіла про брехню, махінації та підстави від нового керівництва. 

– Мене звільнили незаконно. Причину для цього теж знайшли – мовляв, виступила без їхньої згоди на нараді, де був присутній мер. Це були збори колективу, які відбулись після переходу лікарні з району на баланс міста. В ході зборів новопреставлене керівництво звинувачувало попереднє, в тому числі і мене, що підприємство не має ліцензії на користування наркотичними засобами і на медичну практику.

Я була впевнена в тому, що підприємство, як суб’єкт господарювання, має ліцензію на придбання, зберігання, використання та знищення наркотичних засобів та на медпрактику. Всі зміни, які відбулись в процесі переходу підприємства на баланс міста були подані і внесені до ліцензійної справи. Я це знаю, тому що в розробці документів на отримання приймала участь особисто.

В ході зборів лунали й інші звинувачення, і коли вже несила було терпіти цей наклеп і неправдиві звинувачення, я прийняла нелегке для себе рішення (оскільки знала, чим для мене це може закінчитись). Я розуміла, що «моя правда», швидше за все, закінчиться моїм звільненням з займаної посади. І почала говорити.

В ході мого виступу багато хто з присутніх зрозумів, що підприємство дійсно працює на законних підставах, адже я розповіла весь алгоритм отримання всіх необхідних ліцензій. Тобто, роз’яснила всю ситуацію новому балансоутримувачу.

Звісно, така інформація обурила нового керівника в особі Крохмаля і одразу після наради він викликав мене до себе і каже: «Яке ти мала право виступити, не попередивши мене?». Я відповіла, що це був не спланований виступ, я тільки розповіла, що в нас все готово, тому що особисто за ці нюанси відповідала. На що він мені сказав: «Бачиш, в цьому плані ми вже з тобою не можемо працювати. Ти вже не порадившись зі мною виступила» і так далі.

 Наступного дня мене викликали і сказали, що я маю написати заяву за власним бажанням на звільнення. Я погодилась. Сказала, дайте мені три дні, я закінчу всі справи і піду. Нам якраз надійшли нові засоби і треба було з ними розібратись. Потрібно було надіслати всі накладні і договори. При цьому лікарня навіть оплату не могла провести, оскільки попередня бухгалтер була звільнена. Цього теж не змогли зробили і коло замкнулось.

– Я розумію, що прийшла нова влада і вони набирають свої кадри. Але якими методами це роблять? Прогинання, виживання, помста.

– Спочатку Крохмаль погодився на термін в три дні. Але потім вирішив, що це занадто багато для завершень справ головної медсестри лікарні і тут почалося справжнє пекло, я вам без перебільшення кажу. Щодня, інколи і по декілька разів, він викликав мене до себе і змушував писати заяву. Звісно я, як одинока мати, сподівалась, що це рано чи пізно причиниться. Але коли це продовжувалось і після робочого часу, в телефонному режимі – зрозуміла, як я помилялась. Для Крохмаля і його оточення цього було замало, тому він, разом зі своєю відданою командою, вирішив підставити мене, щоб я пішла остаточно.

Справа в тому, що Табачук на той момент не був призначений на посаду начальника медичної частини. Він на той момент взагалі ні на яку посаду призначений не був. Але щодня приходив до лікарні, ходив на збори, наради і вів себе, як повноцінний керівник. Підписував вимоги та накладні на наркотичні засоби, при собі постійно носив штамп і печатку закладу, якими затверджував документи (не факт, що він їх поцупив, але постає логічне питання: а хто ж довірив, по-суті, сторонній людині такі важливі речі). На нараді працівників він не лише був присутнім, але й повноцінно керував проведенням і в ході зборів постійно намагався демонструвати свої «засоби влади»: поставить на стіл свою печатку чи штамп, аби всі подумали, що він вже обіймає посаду начмеда. Але в цей же час, призначено його не було. Окрім Табачука був ще присутній начальник відділу охорони здоров’я Дубенської міської ради, в ході піднімалося питання про моє перебування на займаній посаді. Більшість медсестринського колективу мене підтримала, в тому числі і начальник ВОЗ Дубенської міської ради. Тоді Табачук з Крохмалем зрозуміли, що таким чином питання про моє звільнення не вирішать, адже колектив захистив мене. Тоді вони вирішили не просто звільнити, але й підставити мене так, щоб я понесла кримінальну відповідальність.

– Моя робота була пов’язана з наркотичними препаратами, тому вони вирішили розгорнути наступний сценарій: старше медсестра, яка на сьогодні займає посаду головної медсестри лікарні, в змові з Табачуком (який, нагадую, на той момент на посаді не був) приносить мені вимоги на наркотичні засоби, підписану тим же Табачуком. На має логічне запитання, «хто такий Табачук в нас в лікарні і чому я повинна видати наркотичні засоби на його ім’я», вона впевнено сказала, що він в нас в лікарні – начмед.

Певно, вона подумала, що афера з печатками і проведеннями нарад пройшла і всі, в тому числі і я, думали, що Табачук вже на посаді. Це те саме, як звернутись до перехожого з проханням поставити підпис на документі, де є штамп і печатка лікарні. І я мала поставити на це свій підпис. Абсурд. І вони говорять, що це він помилково підписався, бо не знав, що його ще не призначили. Це відповідь минулого керівника підприємства? Він не знав, що він не призначений? Це все робилось свідомо! На Табачука і зараз заведена кримінальна справа. А якби я це підписала і видала? Ці люди не думали про те, що через це я могла опинитись в тюрмі. Якщо згадувати всі нюанси тих днів – тут і газети не вистачить, щоб це все описати. Скажу лише, що мене поставили в таке становище, з якого неможливо було вийти. В цей день я зверталась у всі можливі інстанції, де можна було шукати поради, підтримки і правди. Але і там – глуха стіна. Тебе слухають, але не чують.

Якби змінилось керівництво – ви би повернулись?

– Ви знаєте, я не хочу повертатись туди. Власне, після цього настільки розчаровуєшся в людях, це хочеться забути, як страшний сон. Ці люди, які зараз при керівництві – не мають поваги до колег і навіть співчуття до хворих.. Весь цинізм ситуації полягає в тому, що це все відбувається саме зараз, коли в країні пандемія коронавірусу. Коли медпрацівники як ніколи потребують підтримки і розуміння. А їх вимітають з лікарні.. як той вірус. Жаль.

Також працівники лікарні поділились з нами історією, як Табачук з Крохмалем обходи в лікарні робить.

– Зараз коронавірус, епідемія. В інфекційному лежать коронавірусні, в шкірвені – з підозрою. Робить нове керівництво обхід: понадягали костюми і йдуть до нас. Всіх оглянули і пішли через коридор до тих, в кого підозри ще немає. Ну хто зараз так робить? На коридорі сидять хворі, яких щойно привезли. І він прямо від тих коронавірусних пацієнтів поміж інших ходить, по всій лікарні, навіть не міняючи костюма. Ми хворих через спеціальні бокси пускаємо, на коридор взагалі ніхто не має права ходити, при такій ситуації.

– При цьому, костюмів маємо вдосталь Нам завезли багато гуманітарки: маски, костюми, халати – всього вистачає. Ось ми як: одягнули костюми, пішли в палату, оглянули пацієнтів, вийшли і переодягнули костюми, щоб зайти в іншу палату. А ті ходять в одному костюмі по всіх відділеннях:  обійшли інфекцію, шкірвен, ЛОРів і в урологію пішли. Вони поширюють інфекцію, людей мають ні за що. І це в період пандемії? Ми їм казали, що знімемо це на камери і відправимо, куди потрібно, але вони не бояться. Через них може заразитись вся лікарня і всі хто біля них, родини медиків. Ми за десятки років в лікарні ще такого не бачили.


– В часи коронавірусу взагалі не мають права скорочувати людей, але скорочують всіх, хто їм не подобається. Кажуть, ми вам можемо запропонувати натомість якусь роботу, якщо ви підете і в іншому відділенні зробите ремонт. Тоді ми вам знайдемо якусь роботу. Це нам у відділі кадрів прямо сказали. Ми як студенти на практиці, а не лікарі.

– Взагалі з кадрами зараз незрозуміло що робиться. В нас на рентгенологічному відділенні чоловік все життя пропрацював: рентгенологом і заввідділенням. Приводять до нього дівчину молоду і ставлять рентгенологом, щоб зачепилась. Там ні кваліфікації, ні стажу. Проходить два місці – і дівчина стає заввідділенням.
 
Ми поспілкувались із заввідділенням рентгенології, і чоловік підтвердив нам цю історію.

– Я пропрацював рентгенологом 36 років, з них ще 20 років – завідуючим рентген відділенням. Було в нас на рентгені півтори ставки: колега мій і я. Ми вдвох були. Він на пів ставки і я на ставці + завідування.

І тут направляють до нас у відділення дівчинку. Вона прийшла одразу після санітарно-гігієнічного факультету, правда потім перепрофілювалась на рентгенолога. Мій колега, по доброті душевній, віддав їй свої чверть ставки, аби вона «зачепилась» на роботі.
Потім депутат якийсь привіз комп’ютерний томограф і посадили її туди, в приватну структуру працювати. Все нормально, працюємо. Четверть в мене має ставки і ще на КТ ставку в приватника.

В лютому в нас змінився головний лікар, поставили Крохмаля. Він викликає мене до себе і каже:
«Я вводжу ставку рентгенолога». Я йому кажу: «Володимир Володимирович, в нас же немає ставки рентгенолога». Каже мені: «Не твоє діло, Оксана Володимирівна буде працювати на ставку у вас».
Я згоден, але коли вона буде працювати? В неї робочий день з 14:00 по 15:00, і в мене в цей самий час робота. В нас графіки співпадають, вона не зможе так працювати. Той знову каже, «не ваше діло, мене її приватні роботи не цікавлять, вона буде у вас працювати».

Ну вона і працює, я її табелюю, хоча на роботу практично не ходить. Я мовчав. Думав, що так і треба. Проходить 2 місяці і починають робитися дивні речі.
Крохмаль скорочує ставку, яку ввів для тої дівчини. Але звільняє не її, а мене! Мотивував це тим, що «ви поганий заввідділенням, ви не контролюєте її відвідування».

– Як так,
– кажу, – я ж попереджав, що дівчина не зможе тут працювати, коли працює за комп’ютером. Я ж вам казав. Вона в п’ятницю пропрацювала 40 хвилин, замість шести годин. Вона не може працювати в мене, бо вона працює в цей же час за комп’ютером. Забігла до мене на 40 хвилин посиділа, пописала історію і втекла. Питаю, що робити? Пишіть рапорт…

– Потім почався терор, перевірка робочого часу. Перевіряють. Санітарки немає на роботі. Питають за неї. Я пояснив, що санітарка пізніше приїжджає і пізніше виїжджає, тому що мерія виділила транспорт для доставки працівників. І її привезуть і завезуть тільки тоді, коли зможуть. Це не від мене залежить. Тоді мені завкадрами каже: «Ви поганий завідуючий. Можете возити своїм транспортом». Та як так? Я вожу свою сім’ю машиною, і ніхто компенсації не платить за те все. Сьогодні знову рапорт заніс: кажу, як бути дальше? Кажуть, там вам в кадрах лист є. Прийшов, дивлюся: заява на звільнення. Причина – скасування однієї з ставок. Моєї.

– Вища категорія 20 років, 20 років заввідділенням. Дзвоню до адвокатів, вони пояснили, що по знаннях, категорії і інституту перевагу мали б дати кваліфікаційну мені. Без категорії і досвіду взяли людину на моє місце. І для чого було вводити на місце людину, якщо буде скорочення ставки? Щоб поставити своїх. Це просто клан. Банда на банді. Тут всі один одному – родичі. Все куплено. Мене звільнили з роботи повністю. Скасували посаду завідуючого і ставку. Її поставили замість мене. Колега в свої 73 роки звільнився і пішов, дівчину залишили на посаді завідуючого відділенням і на рентгенолога.
Знаєте, що цікаво? В той же час вона і далі буде працювати на томографі. Такі справи.

Також ми розпитали про ситуацію з лікарнею в працівників, які ще донедавна працювали в закладі. Вони розповіли про неадекватність висловів керівництва в сторону колег.

– «Я прийду до влади і вам всім відімщу», казав Крохмаль. За що? За справедливу критику в його адресу. Помститись тим людям, які мали сміливість в певні моменти ставити його на місце, казати йому те, що він робить неправильно. Пояснювати, що він жахливо ставиться до колег. Ображає жінок, це неможливо. Він створює масу конфліктних ситуацій в лікарні впродовж багатьох останніх років.

– Скільки живу – вперше в своєму житті зіштовхнулась з такою концентрацією злості, підступності, людської неповаги та ненависті в цих двох людях. Що може бути доброго в закладі, яким намагаються керувати такі люди, як Крохмаль і Табачук? На мою думку, в колективі злагодженому, зі своєю думкою, об’єднаному задля досягнення спільної мети; в колективі, де цінують професіоналізм, довіру і повагу – такої ситуації бути не може. Нове керівництво лікарні створило умови, коли ти стаєш перед вибором. Їм треба було покарати. Показово, щоб всі бачили – що буде з тими, хто думає інакше.

Ці люди, за своїми професійними і моральними якостями не можуть та не мають права займати такі посади. Показів у таких людей – просто немає.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Ми телефонували і до інших працівників лікарні: теперішніх і минулих. Але чуючи запитання про Дубенську лікарню – відмовляються про це говорити.  Хтось переживає, що після озвученого їх «попросять» з роботи, хтось просто боїться помсти.

І вони мовчать.

Так, багато працівників звертались до мера Антонюка. Розповідали про ситуацію яка склалась в колективі за час «нового керівництва». Мер вислухав людей і пообіцяв, що працівники Дубенської лікарні залишаться на роботі. Однак, коли вони повернулись в заклад – на них полились погрози і залякування за те, що посміли звернутись з проблемою до мера. Тому працівники колективно звертатимуться в обласну адміністрацію, на гарячу лінію Кабміну та в Офіс Президента. Всюди, де можна буде віднайти справедливість.

21
Суспільство # Дубно
Щоб отримати доступ до усіх коментарів або залишити відгук потрібно:
Найцікавіші матеріали
83
Два міста та шість районів Рівненщини з понеділка в «червоній» зоні
0
Читати далі
121
Одинадцять обласних центрів з понеділка в «червоній» зоні
0
Читати далі
37
З понеділка на Рівненщині побільшає «червоних» зон
0
Читати далі
131
Конституційний суд розпускають, доступ до декларацій відновлено
0
Читати далі
60
Добова кількість хворих на COVID-19 в Україні перевалила за 8 тисяч
0
Читати далі
181
Безвіз України з ЄС залишається
0
Читати далі
392
Завтра двадцять вулиць Рівного та декілька навколишніх сіл залишаться без світла
0
Читати далі
395
Зеленський хоче до 2024 року створити в Україні ракету для освоєння космосу
0
Читати далі
229
ЄС погрожує скасувати безвіз з Україною
0
Читати далі