«Вчасно зрадити - це не зрадити, а передбачити». Так говорив хтось хитрий у давнину. Чомусь мені здається, що тоді, це було сказано з сарказмом. Але в наш час це стало мало не гаслом повсякденного життя у всіх сферах і напрямках.
Ми постійно обурюємось щодо наших політиків. Мовляв: вони постійно нас зраджують. Але ми самі їх обираємо. Знаємо, що умовний «ІванІванович» від виборів до виборів змінює вже далеко не першу партію. Часто переходячи з одного ворогуючого табору - до іншого.
Пригадайте за якого кандидата голосували минулого разу. А перевірте в інтернеті скільки партій він (вона) змінили.
А як часто зраджували ви? Не зізнавайтесь вголос: зізнайтесь тихенько собі. Скільки разів, ви з власної користі, ви зраджували колег, приятелів, друзів? Я не кажу про якусь глобальну зраду. Навіть щось дрібне, навіть від простої брехні.
Я вже мовчу про стосунки між чоловіком і жінкою. Тут, таке враження, що слово «вірність» взагалі виключено з лексикону. Пари імітують любов, почуття, вірність. Повірте, я знаю про що кажу, вистачає скелетів у шкафу.
Маючи список власних помилок, часто хочеться заволати: СХАМЕНІТЬСЯ!!! Але мовчу. Тому що не почують. Так само, як я колись не почув попереджень від свого старшого товариша.
Що з тим всім робити? Рецепт дуже простий. Він давно сформулюваний у давній мудрості: «ставтесь до людей так, як хотіли б щоб ставились до вас».
Хочете порядності - будьте порядні у ставленні до інших. Хочете вірності - перестаньте зраджувати самі. Хочете добра - не мстіться іншим. Хочете достатку - навчіться щедрості.
Це не гарантує вам того, що всі відразу будуть навколо вас порядними, вірними і щедрими. Зовсім ні. Але поступово, навколо вас цих людей ставатиме більше, а зайві - відійдуть.
Знаю про що кажу: перевірено на собі.
Читати: Солдати без амбіцій
