Про найгостріші проблеми розбудови та матеріального забезпечення Центру стерилізації тварин, де опікуються майже 80 песиками, журналістам розповіла його завідувач Тамара ЛУК’ЯНЧУК.
– Пані Тамаро, як виникла ідея створення Центру стерилізації для тварин?
– У зв’язку з тим, що була гостра потреба у врегулюванні чисельності безпритульних собак, міська влада затвердила програму і виділила кошти та земельну ділянку під майбутній притулок і Центр стерилізації. Початкова мета – стерилізувати тварин і усунути проблему безпритульних собак. Ми розуміли, що будівництво притулку – це довга пісня, це великі фінанси, це час. Центр стерилізації був вимушеною необхідністю, бо зростало число скарг на собак по місту. Це було єдине правильне рішення, адже за благодійний кошт – це нереально зробити, а притулок дає змогу стерилізувати та утримувати собак до прилаштування. На жаль, будівництво притулку затягнулось і триває вже п'ятий рік...
ДОВІДКА. Майже п'ять років тому, у вересні 2012-го, у Рівному на базі комунального автотранспортного підприємства 1728 створили спеціальний підрозділ, у функції якого входить відлов і стерилізація безпритульних тварин міста. Громадська організація "Під егідою", яка виконує допоміжну функцію при цьому підрозділі, займається придбанням медикаментів, матеріалів, проведенням акцій для залучення волонтерів, прилаштуванням тварин за допомогою соціальних мереж. Програму стерилізації не вдалося б здійснити лише силою волонтерів та ГО, тому що для такої акції потрібні місце для перетримки бездоглядних собак і постійний штат. Притулок, яким опікується ГО “Під егідою”, – це комунальна власність, і його будівництвом займається Управління капітального будівництва, а гроші на це виділяються з міського бюджету Рівного.
– Як багато заявок на стерилізацію надходить з Рівного?
– Заявки надходять дуже часто. Більшість із заявлених песиків ми стерилізували, десь до десятка осіб не можемо зловити вже роками – вони умудряються втекти, бо знають, чого за ними ходять. Друга проблема, що підвозять нових, з ближніх і дальніх сіл. Є улюблені місця у Рівному, куди недобросовісні господарі вивозять собак – це ринки, автовокзали і... “Політон”. Тільки забрав одну собаку, наступного дня чекай нове поповнення.
– Чи справляється Центр стерилізації з напливом безпритульних собак?
– Порівнюючи з напливом собак-безхатченків, який був чотири роки назад, зараз нестерилізованих собак у Рівному майже немає. Тоді ж ми знали, як обслужити таку кількість заявок. Ми запрошували міжнародну організацію “Four paws” (“Чотири лапи”), проте вони за один раз могли стерилізувати всього 250-300 тварин за місяць, а гарячих заявок було більше 500. Зараз же ми справляємось самостійно і не потребуємо їхньої допомоги. Перші три роки ми стерилізували тільки дівчаток, хлопчиків значно менше, на даний момент під стерилізацію підпадають і ті, й інші. Телефонують нам на контактний номер, у соцмережах пишуть заявки, а ми збираємо ці виклики й оперативно реагуємо. Технології відлову як такої немає, ми їдемо в те місце, де назбиралось більше заявок.
– Скільки персоналу у вас працює?
– У штаті є ловець і він отримує мінімальну зарплату, тому кошторису на відлов собак як такого немає. Також декілька сторожів, які чергують позмінно, та працівників, що займаються доглядом за тваринами. Персоналу нам не вистачає, тому просимо допомоги у волонтерів. Ветеринара у штаті немає, лікар, з яким ми співпрацюємо, приїжджає робити виключно стерилізацію, інші послуги він надає за благодійні кошти, тому що фінансуванням не передбачено лікування тварин. Нині потрібен волонтер-секретар, який фіксував би перелік тварин, заносив їх у реєстр. У штат ми таку людину не можемо взяти, тому що коштів з бюджету вистачає лише на зарплатний фонд нинішнім працівникам, стерилізацію і частково на їжу для тварин.
– Звідки надходить фінансування у Центр стерилізації?
– З міського бюджету, однак цих коштів катастрофічно не вистачає, також ми багаті благодійними внесками, завдяки яким ми маємо можливість підтримувати нормальне існування наших вихованців.
– Чи є можливості для утримання стерилізованих тварин, яких ви підбираєте на вулицях?
– Тримати песиків немає де, більшість ми стерилізуємо й відпускаємо, інших намагаємось прилаштувати. Є у нас і собачки-інваліди, без однієї лапки чи без ока, ті, що пережили аварії, їх ми залишаємо в себе і намагаємось також прилаштувати в добрі руки.
– Як багато прилаштованих песиків?
– Минулого року – 125, цьогоріч – 45. У 2017-му плануємо вийти на цифру хоча би 150. Ми прилаштовуємо в основному дорослих собак, більш охоче беруть цуциків. Проте 90% з нині прилаштованих становлять дорослі песики. Ми завжди у пошуках дому для наших вихованців.
– Щоб взяти у вас тваринку, де можна ознайомитися з інформацією про неї?
– На сайті КАТП 1728 є розділ, присвячений Центру стерилізації, там розміщені анкети тварин на прилаштування. Всі собаки, що є в анкетах, досі є в притулку і чекають на своїх господарів. Згодом каталог поповниться ще на 20 тваринок.
– Чого не вистачає у даний момент, щоб Центр працював на повну?
– У притулку є гостра потреба в оргтехніці. Коли ми відловлюємо тварин, потрібно відразу їх фотографувати і заносити в реєстр. Ловець не може цього зробити, тому що немає телефону, на який він би зміг відзняти тварину і відіслати у Центр для реєстрації. Також ми не маємо, елементарно, змоги приварити петлю до хвіртки, тому що не вистачає напруги. Лише тоді, коли розпочнеться друга черга будівництва, нас під’єднають до додаткової електропідстанції. Тому потреб у нас доволі багато.
– Чи достатньо будок та вольєрів для утримання собак, що вже тут перебувають?
– На літо ми виносимо будки з вольєрів назовні. По-перше, потрібно помити вольєри, а у нас немає можливості це зробити, тому що вони заповнені собаками, а для того, щоб помити, потрібно когось кудись перемістити. Хоча б один маневрений вольєр нам згодився б, адже щоб помити клітку, потрібен час, підсихає вона більше доби. В основному будки нам постачають волонтери. Вони з різних матеріалів, але те, що є, то все годиться. Всі вольєри укомплектовані будками, але багато дуже пошкоджених, адже собачки від нудьги починають їх гризти. Запас будок потрібно поновлювати. Сподіваємось на продовження другої черги будівництва, щоб забрати у виробника 23 вольєри, які вже два роки стоять у нього в майстерні, і в такому випадку нам знадобиться як мінімум 40 будок. Додаткові вольєри необхідні також для карантинного ізолятора, якого в нас досі немає.
– Як харчуються собаки?
– Раціон у них різний, коли є більше їжі, то даємо смачніше, а ні, то варимо те, що є. Волонтери та інші охочі зазвичай приносять крупи, м’ясні продукти. Готові корми лише зрідка. Минулого року коштів було виділено більше і волонтери приносили лише смаколики для собак, а на кожен день їм вистачало. Цьогоріч спостерігаємо недофінансування. На даний момент терміново потрібні м’ясні продукти або субпродукти та крупи.
– З якою метою проводите Дні відкритих дверей?
– Песикам перш за все потрібне спілкування, тому що собака – це соціальна тварина. Їм завжди не вистачає уваги. Ми робимо дні відкритих дверей для того, щоб люди приходили і брали під своє шефство тварин, гуляли з ними, спілкувались, грались. Таким чином тварини звикають до людей і їх потім легше прилаштувати. Сидіти днями у вольєрах їм набридає, вони нудяться, сумують. Ми час від часу випускаємо їх прогулятись по території притулку, однак це ненадовго, тому що за ними потрібно весь час приглядати, адже їх немало.
