У Здолбунові, що на Рівненщині, сім років тому з'явився районний історико-краєзнавчий музей у приміщенні. Будівля музею була збудована 1903 року як поліцейське відділення (участок) з камерами попереднього ув’язнення. 1914 року в приміщенні розпочало діяльність секретне жандармське відділення. Протягом 1920 – 1939 рр. в приміщенні діяла поліція Польської республіки; 1939 – 1941 рр. – райвідділ НКВС УРСР; 1941 – 1944 рр. – німецька поліція (українська, польська допомогові міліції – так звані «шуцмани»); 1944 – 1953 рр. – райвідділ НКВС-МВС. Можна лише уявити, скільки крові та болі бачили ці стіни.
12 лютого у музеї відбулася унікальна зустріч-ескурсія. Про неї у групі музею розповів директор музею Олег Тищенко:
Унікальною була зустріч 12 лютого в наземній і підземній частинах музею. Звісно, можна було б назвати цю зустріч й екскурсією... лише невідомо хто для кого її проводив чи міг розповісти більше. Адже до музею зі Здовбиці завітали родичі репресованих, чи й розстріляних в 1940-х роках українських патріотів. Як, наприклад, родина Федоруків, батька глави сімейства якого взяли пораненим в Микитових Ровах й запроторили в підземелля теперішнього музею, а потім вивезли до ровненської в'язниці й розстріляли. Або, наприклад, серед відвідувачів був Леонід Завадський, дядько якого у 1940-х був комендатном здолбунівської допомогової міліції при німцях й якого вже після того упіймали польські поліцаї й розтріляли практично без суду та слідства... Леоніда сучасного навіть назвали на честь дядька. Й так практично у всіх хтось колись та сидів тут у 40-х, а була й пані, котру саменьку з родиною запхнули сюди більшовики в віці 4-х (!) років...
