На сайті УІНП опублікували висновки щодо назви кожного згаданого міста.
Так, експертиза засвідчила, що назва міста Южноукраїнськ у Миколаївській області «не властива українській топонімічній традиції, штучна, утілює російську імперську політику радянського зразка».
Попередником нинішнього Южноукраїнська було селище Костянтинівка-2, що постало навесні 1976 року через будівництво Южноукраїнської АЕС.
2 квітня 1987 року Указом Президії Верховної Ради УРСР новозбудованому населеному пункту присвоїли назву Южноукраїнськ, а сам населений пункт віднесли до категорії міст обласного підпорядкування.
В УІНП зазначають, що назва Южноукраїнська двоосновна і вказує на розташування міста «на півдні України». Водночас і Южноукраїнська АЕС, яку 2022 року перейменували на Південноукраїнську, і її місто-супутник не розташовані безпосередньо на південному узбережжі України та є доволі віддаленими від нього. Наприклад, Запорізька АЕС розташована географічно південніше від Південноукраїнської АЕС. Тож фахівці наголошують, що назва міста Южноукраїнськ штучна.
Крім того, до будівництва Южноукраїнської АЕС та поселення майбутніх енергетиків було залучено чимало приїжджих людей із колишнього СРСР. Основу такого підходу становила стратегія асиміляції українців способом формування «єдиного радянського народу».
Також експерти мають зауваження до назви міста Червоноград Львівської області. Його історична назва — Кристинополь, також вживалися варіанти Кристинопіль та Христинопіль. Засновником міста був краківський воєвода, коронний гетьман Речі Посполитої Фелікс-Казимир Потоцький, який близько 1692 року назвав місто на честь своєї дружини Кристини Любомирської, правнучки князя Олександра Острозького.
Кристинопіль увійшов до складу СРСР тільки 15 листопада 1951 року. Цьому передувала угода між СРСР і Польською Республікою про обмін прикордонних територій. Водночас взаємне переміщення населення стало трагедією для близько 32 тисяч бойків — групи українців, які населяли район, що відходив до Польщі. Їх виселення до південних областей УРСР було фактично депортацією, наголосили в УІНП.
За словами фахівців, використання прикметника «червоний», «червоне» тощо в назвах населених пунктах мало ідеологічну мету для СРСР — маркування завойованих, захоплених чи анексованих територій.
Натомість назва міста Олександрія Кіровоградської області належить до часів російської імперії. Первісно населений пункт був відомий із першої половини XVIII століття як козацьке поселення Усиківка, або Усівка. Остаточно містечко перейменували в Олександрію указом російського імператора Олександра I від 21 серпня 1806 року, коли до Усиківки повернули центр повіту.
Схожа ситуація із назвою міста Павлоград Дніпропетровської області. Спершу це була слобода Матвіївка, яку потім перейменували на Луганську.
В УІНП нагадують, що ліквідація питомо українських історичних назв та насадження відповідних імперських маркерів призвела до появи таких топонімів: Катеринослав, Єлисаветград, Олександрія, Костянтиноград, Олександрівськ, Новомосковськ, Новоросійськ, Новоград-Волинський та інших.
Інші висновки
Також комісія дійшла висновку, що з російською імперською політикою пов’язані назви населених пунктів, у яких відображено радянську ідеологему «1 травня» (російський варіант — «1 мая»).
Крім того, експертна комісія зазначає, що використання в назві Національної музичної академії України імені Чайковського є пропагуванням російської імперської політики як вищою над національною.
