«Не росте кокос»: Україна відновила економіку до довоєнного рівня, а Рівненщина – ні [Трохи цифр]

Український бізнес вірить в рідну країну більше ніж політики. Попри сотні політичних заяв про зубожіння та розвали економіки, економічна статистика показує картину протилежну. Україна не стала новим «економічним тигром», але лише за коротких три роки її економіка вже відновилась до рівня 2013 року, а в деяких навіть перевершила.   У числі лідерів економічного зростання сусідні до Рівненщини області – в тому числі й Житомирщина. Втім економічний підйом сусідів, відкриття нових підприємств слабо стосується Рівненської області. Рівненщина по показниках, на жаль, в числі аутсайдерів. Принаймні про це свідчать дані Держкомстату, які оприлюднив журнал «Тиждень».  

За даними Держстату, загалом по країні ВВП 2017 року був на 11,6% меншим від рівня 2013-го. Однак якщо взяти показники по країні без урахування Донецької та Луганської областей, то обсяг ВВП буде меншим проти 2013 року десь на 2%, що загалом відповідає темпу скорочення населення на підконтрольній території за останні чотири роки. У розрізі окремих регіонів це проявляється ще виразніше.

Слабка ланка у поясі зростання

Так, порівняно із довоєнним 2013 роком лідерство у зростанні й далі утримують два сусідні регіони Правобережжя — Вінниччина й Житомирщина. Валовий регіональний продукт (ВРП) у розрахунку на одного мешканця у 2017 році був там відповідно на 10,5% та 11,8% більшим, аніж 2013-го.

Щоправда, минулого року першість у Вінниччини забрала Житомирщина, а їх обох стрімко наздоганяли Хмельницька (6,5% приросту до 2013-го та 9% до 2016-го), Одеська (7,1% та 6,6% відповідно) й Волинська (8,6% та 3,3% відповідно) області. Швидше від давніх лідерів у 2017 році зростала й Тернопільщина (+3,7% до 2013-го та 3,6% порівняно із 2016-м).

Таким чином, до групи із трьох областей, які в 2016–2017 роках значно перевищили показники 2013-го, додалися ще три, які разом тепер утворюють фактично суцільну смугу: від одеського узбережжя Чорного моря й до волинського кордону із Польщею, розриваючись лише Рівненщиною.

Можна говорити уже про 14 із 25 підконтрольних Україні регіонів, де економічні обсяги досягнули або й значно перевершили показники довоєнного року. До них прилягають ще три регіони — місто Київ, Львівська та Івано-Франківська області.

На заході України є ще три регіони, економіка яких поки що перебуває в значно гіршому стані, аніж п’ять років тому. Це Чернівецька, Закарпатська та Рівненська області. Рівень спаду там співвідносний із територіально наближеними до Донбасу Харківською, Полтавською та Дніпропетровською областями. У більшості з них спад і досі не подолано.

Причому в більшості з областей пов’язувати цей спад із подіями на сході країни не варто. Так, найгірша ситуація в індустріальних секторах саме Закарпаття та Чернігівщини, а не прифронтових Харківщини чи Дніпропетровщини. Хоча в Чернігівській, як і на Закарпатті, спостерігається досить динамічне зростання. Тобто одні регіони наростили обсяги виробництва, а інші зазнали значного спаду його, але виключно через високу частку підприємств деяких галузей, які важко адаптуються до нової кон’юнктури на світовому ринку.

Непевне майбутнє

Нинішні темпи відновлення, а то й зростання, катастрофічно недостатні для такої бідної країни, як Україна. Урешті, нам надто мало просто відновити економічні показники 2013 року, або навіть значно вищі від них 2008-го чи 1991-го. Адже для того, щоб вирватися із третього світу в перший та перетворитися на розвинену європейську державу, важливо вийти із низхідної спіралі, коли кожен черговий економічний цикл зростання–спаду завершується тим, що економіка опиняється в дедалі гіршому стані.