Новітня амазонка: як волонтерка з Дубно стала професійною військовою [Фото]

14 березня в Україні офіційно відзначають День Добровольця. Щаслива, що серед моїх друзів і знайомих є чимало справжніх добровольців і поміж них Галинка-Перлинка. Про неї пише Ксенія Галицька у блозі "Знай більше".
Спершу, коли Галинка Клемпоуз була студенткою, то активно займалася волонтерством. Невпинно організовувала збір допомоги нашим бійцям і возила разом із іншими волонтерами її на Схід. 

В перші роки «руської весни» за волонтерство і активну громадську позицію терористи зарахували молоду дівчину до числа «карателів» на сайті «Трибунал». Та це Галину не зупинило. Вона вперто збирала допомогу для війська і знову їхала на Схід. 
Юній волонтерці неодноразово доводилось прощатися із друзями, яких назавжди забрала війна. Були й такі випадки, коли не повіку доросла й свідома Галина була змушена супроводжувати зі Сходу вантаж, який називають «двохсотим». Не кожен дорослий чоловік мав би мужність пережити те, що доводилось пережити цій дівчині. Але вона сильна і завжди оптимістична. Дівчина вірить у перемогу України над окупантом і робить все для того, щоб мир в нашій державі настав якомога скоріше. 

Говорячи про Галину важко не помітити її свободу не лише духу, а й волю у висловлювані. Неодноразово молода дівчина не боялась критикувати місцеву владу. Й одного разу Перлинка не з власної волі стала учасницею скандалу на Сході. З її слів та слів військових місцевий дубенський чиновник нецензурними словами публічно обізвав її поганими словами. А згодом відмовився просити вибачення, хоча військові осудили посадовця і вимагали перепрошень. 

У 2016 році Галинка (на той час їй було 22 роки) майже все літо провела на передовій. І згодом присягнула Україні, як військовослужбовць. Галина з позивним Перлинка - одна із перших краянок, яка підбори змінила на берци і замість сукні оділа військовий камуфляж…

- Коли Галинка приїхала додому, це було зразу ж після смерті Василя Міфа, ми вибирали на Млинівському ринку камуфляжні шорти для неї і для дівчат зі Сходу,то продавець, чоловік в розквіті сил запитав, як її туди занесло. Вона сказала, що і там хтось має бути. А мені хотілось кричати, що через те, що ви тут сидите такі здоровані - такі дівчатка, як моя Галинка ( і таких багато) мусять бути там, - продовжує розповідати Марія Ростиславівна. - Вдома теж була серйозна розмова. Ми з чоловіком намагались її відговорити від цього кроку. Чоловік сказав, що в багатьох наших друзів, знайомих , в відомих в місті і районі бізнесменів, начальників є сини і всі вони тут, а не там. А Галинка сказала, що це - сміття нації, а цвіт - увесь там, і вона не може їх покинути, їм потрібна її допомога. Більше в нас не було аргументів проти її рішення, - з гордістю за свою дитину і водночас із сумом каже мама молодої захисниці України.