Сьогодні родина, друзі, журналістська спільнота Рівненщини проведуть в останню дорогу заслуженого журналіста України Євгена Павловича Цимбалюка. Це відбудеться у Млинові - на його малій батьківщині.
Як повідомив керівник обласної організації Національної спілки журналістів Дмитро Тарасюк:
Близькі та рідні знали його, як прекрасного сім'янина - чуйного і турботливого чоловіка, прекрасного батька своїх дітей, а ми, медійники - як талановитого журналіста, письменника та краєзнавця. Вчора після полудня його серце після важкої і тривалої хвороби зупинилося... Назавжди...
Всевишній подарував Євгену Цимбалюку всього 56 років життя. Але якими бурхливими були ці прожиті роки?! Закінчивши Вовковиївську середню школу, Євген одразу ж вступив на філологічний факультет Рівненського педінстиуту. ВІдслужив в армії. А коли повернувся з війська пішов працювати за давнім покликанням - кореспондентом у редакцію Млинівської районної газети. Згодом став завідуючим відділом, ще пізніше - заступником головного редактора. З 2003 року Євген опікувався відділом власних кореспондентів обласного часопису "Вільне слово", а з 2006-го взявся за редагування літературно-краєзнавчого журналу Рівненщини "Погорина". З-під його пера світ побачили майже два десятки поетичних збірок та книг історико-краєзнавчої тематики.
Євген Цимбалюк був багаторічним членом Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. В обласній журналістській організації входив до складу конкурсної комісії з визначення переможців творчих конкурсів. А ще він був і назавжди залишиться лауреатом літературних премій "Коронація слова" та імені Валер'яна Поліщука, літературно-мистецької премії імені Світочів, премії "Золоте перо" Національної спілки журналістів України, Міжнародної літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця. Відзначений також премією імені Івана Франка в галузі інформаційної політики, нагороджений орденом рівнопостольного князя Володимира.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Євгена Павловича з приводу непоправної втрати. Нехай земля, дорогий друже, буде тобі пухом, а наша пам'ять про тебе - вічною.
