Трудове життя умовно поділяється на робочий і неробочий час. У робочий час працівник виконує свої трудові обов’язки. Решту часу він відпочиває (час відпочинку). Це вихідні дні, святкові (неробочі) дні, відпустка тощо. Але іноді виробнича необхідність змушує працівників виходити на роботу у вихідні, а також у святкові та неробочі дні.
При підсумованому обліку робочого часу працівники працюють відповідно до змінних графіків роботи (графіків виходу на роботу). Тому ситуація, коли святковий (неробочий) день припадає на зміну (робочий день) працівника, можлива. При цьому робота у святкові і неробочі дні за графіком включається до норми робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві.
У разі залучення до роботи у святковий чи неробочий день працівників, які одержують місячний оклад, така робота оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад. Але лише за умови, що ця робота проводилася з перевищенням місячної норми робочого часу.
– У разі виконання працівниками роботи у святковий чи неробочий день, однак, у межах місячної норми робочого часу, інший день відпочинку не надається, оскільки це спричинить зменшення встановленої їм норми робочого часу, – пояснює завідувач сектору юридичного забезпечення Управління Держпраці у Рівненській області Інна Кокіль.
