Як людство досліджувало сни, до чого дійшла наука сьогодні, і що ми точно можемо сказати про сновидіння.
З одного боку, ми навчилися запускати ракети у космос з найменшими втратами, а з іншого – ледве даємо раду з вірусом, що паралізував глобальний порядок денний. Ми чимало знаємо про елементи поза нашою Сонячною системою, але те, що відбувається у нас в голові щоночі – ніц. Така дихотомія зацікавила науковців ще століття тому, коли 1952 року у Чикаго вчені вирішилися міцно взятися за питання мозкової активності під час сну.
Завдяки спостереженням за електричною мозковою активністю піддослідних і було зафіксовано фазу швидкого руху очей, під час якої ми «бачимо» сни. Побачивши, що посеред ночі людина починає різко і швидко рухати очима, науковці вирішили, що це баг обладнання. Не виявивши проблем з апаратами, вони емпіричним методом – зайшовши до кімнати із ліхтариком – переконалися, що тіла сплячих були майже нерухомі, а от очі навпаки. Згодом їхній експеримент допоміг нам зрозуміти, що сон ділиться на фази: швидкі та глибокі.
Коли піддослідних будили посеред фази швидкого сну, вони пам’ятали, що їм снилося.
Кілька років по тому професор Стенфордського університету Вільям Демент здійснив ще одне відкриття у науці про сон: у фазі швидкого сну мозок людини активний так само як удень. Вільям Демент висунув гіпотезу, згідно з якою людський мозок функціонує по-різному, залежно від періоду – сон, активне життя чи фаза швидкого руху очей.
Наступним етапом у сомнології став експеримент французького дослідника Мішеля Жуве. Науковець пошкоджував стовбур головного мозку у тварин, завдяки чому виявив, що механізми, які блокують рухи під час фази швидкого сну, можна зупинити. Сплячі коти вигинали спини, шипіли та люто кидалися на невидимих ворогів. Прокинувшись, вони лише озиралися навколо, не розуміючи, що відбувається.
Під час міцного глибокого сну сновидіння здаються занадто реальними. Коли ми прокидаємося, 85% з них – забуваються.
Для нейробіологів вже не стало таємницею те, що птахи та ссавці теж мають фази снів. Але 1985 року було опубліковано роботу клівлендського психолога Келвіна Голла, у який він зібрав записи понад 50 000 сновидінь людей різного віку та національностей. Голл дійшов висновку (всупереч фройдистській риториці), що сни геть не наповнені прихованим змістом. Навпаки, вони досить примітивні та передбачувані. Келвін Голл стверджував, що йому досить знати тільки дійових осіб, аби з точністю вгадати подальший розвиток подій уві сні.
Згідно з Голлом, сни – це яскраві спогади, яких ніколи не було. Уві сні ми існуємо у фантастичному світі, що належить лише нам. Та от халепа: сновидіння є дуже швидкоплинними.
Кілька років тому вчені з Університету Вісконсин-Медісон дослідили задню кортикальну гарячу зону головного мозку, яка могла сигналізувати про те, чи спить людина. Ця частина мозку, поміж іншим, ще й відповідає за сприйняття реальності під час активного життя. Дослідники виявили, що всі їхні піддослідні, коли повідомляли про свої сновидіння, мали підвищену активність у кортикальній зоні.
Оскільки сновидіння пов’язані з підвищенням високочастотної активності в гарячій зоні, така реакція, немов світлофор, може сигналізувати про сновидіння. А отже, науковці можуть чітко визначити, коли людині щось сниться і ретельніше дослідити це питання.
Позаяк сновидіння пов’язані з підвищенням високочастотної активності в гарячій зоні, це зниження повільних хвиль у мозковій активності може служити сигналом того, коли відбуваються сновидіння, як ніби раптово спалахнуло червоне світло запису. Це дуже важливо, бо знання того, коли ми бачимо сни, може дозволити вченим надійніше їх записувати.
Є ще кілька досліджень, які відхилили завісу науки про сон. Перше стосується мигдалеподібного тіла – зони мізків, яка відповідає за емоційну складову. Науковці змогли краще відстежувати її активність під час експериментів. Ще одне дослідження дало поштовх категоріальній розшифровці сновидінь. Відповідно, певні апарати можуть передбачити емоційний зміст сну, який сниться піддослідним.
Підсумовуючи, можемо сказати, що сучасна наука про сон наголошує: сни є симуляцією реальності, яка дозволяє нам існувати у безпечному середовищі: протистояти загрозам, навчатися нової поведінки чи діяти у скрутних обставинах. Хай там як, кожна думка про сон – суб’єктивна. А об’єктивні дані, перераховані у цій статті, лише ставлять нам безліч нових питань, відповіді на які нам ще належить віднайти.
За матеріалами: Tokar.ua
