Точніш, не НаУ "Острозька академія", а музей, що знаходиться у підземеллі. Ну і як взяли на роботу... кажани там вже давно працюють на волонтерських засадах, тільки цьогоріч отримали перепустки.
Рукокрилі - давні та звичні мешканці острозьких підземель. У криптах монастиря капуцинів XVIII ст., частині екскурсійного маршруту Острозькою академією, помічені з 1996 року. В ті часи, під керівництвом археологів, розпочалися роботи з розчистки занедбаних підземель. У 2000 р. підземелля стали складовою музейного комплексу ОА. З тих пір кажани стали "співробітниками" музею. Головна їхня "робота" - це розчистака вентиляційних ходів, яким вже 250 років. Адже через вузьку вентиляцію кажани потрапляють на ночівлю до крипт, розповідають в Музей історії Острозької академії / Museum of Ostroh Academy
Також, інколи, ці "співробітники" лякають туристів, особливо неслухняних, які самостійно намагаються дослідити підземелля. Цьогоріч, завдяки співробітникам Національного парку "Дермансько-Острозький", вдалося визначити рід мешканів підземель ОА. Відтепер відомо, що в "академії" мешкають вухані (лат. Plecotus) — рід кажанів родини лиликових (Vespertilionidae). Латинська назва тлумачиться як «скручений, звивистий», що вказує на великі звивисті вуха. Отже, найпомітнішою особливістю цих кажанів є величезні вуха, які виступають з голови на, приблизно, 30-35 мм (при довжині тіла близько 50-60 мм).
З настанням тепла кажани прокинулись, вийшли з зимової "відпустки", та взялися за роботу.
Цікаво, що їх зображення часто використовують на своїх емблемах спелеоклуби. Вухані включені до Червоної книги України.
Декілька цікавих фактів про кажанів:
- незвичні для людини вуха та писки кажанів пристосовані до успішної орієнтації та мисливських маневрів у структурно складному просторі в умовах відсутності освітлення – часткової або цілковитої – завдяки тому, що вони здатні до ехолокації, або ж системи акустичної рецепції, тобто сприйняття навколишнього світу за допомогою подання ультразвукових сигналів і слухання відлуння, що по-різному відбивається від різних об’єктів. За параметрами відбитого звуку кажан розраховує відстань до різних перешкод, що оточують його на шляху до здобичі
- уявлення про сліпоту є помилковим – насправді кажани досить добре бачать
- кажани не належать до гризунів (мишей) – вони є окремою групою тварин
- чому рукокрилі зависають головою донизу під час перебування у своїх сховищах, учені не мають остаточної відповіді
- на людей кажани не нападають. Укуси і подряпини тварини можуть залишити тільки в разі самозахисту. До речі, поширений серед забобонних міф про рукокрилих-вампірів (тобто кровопивць) і похідний від нього абстрактний зловісний (подекуди – демонізований) образ кажана, закріплений у «новому» європейському фольклорі, не має раціонального підґрунтя, адже ареал єдиного виду вампірів, потенційно спроможного живитися людською кров’ю, охоплює виключно країни Латинської Америки, а абсолютна більшість рукокрилих безпечна для людини
