Дубенчани Віктор Недашковський та Василь Осійчук відомі за межами Дубна чи Рівненщини. Вони – багаторазові переможці, чемпіони спортивних змагань з веслування на каное та човнах «Дракон». Спортсмени захищали честь України на чемпіонатах Європи та світу.
І ось тільки кілька днів тому веслувальники повернулись до рідного міста з Таїланду. Там проходив 14 чемпіонат світу з веслування на човнах «Дракон» за версією IDBF. Дубенчани в складі збірної посіли четверте місце на дистанції 500 м у класі premier D12 open. Здавалось б, прикро, що не медаль, призове місце, однак це дуже втішно, оскільки на перемогу впливали чимало чинників. Наприклад, інший часовий пояс, висока температура повітря, 12 годин у літаку з двома пересадками. Більше про особливості цьогорічного чемпіонату – самі ж дубенчани розповіли журналістам. Розпочали з яскравих вражень.
– Ми одні серед європейських країн попали в фінал і за нас вже вболівали європейські країни. Коли ми приїхали четвертими, (програли 30 сотих секунди, по відстані це менше метра третьому місцю), коли вийшли з човна – німці прийшли на пантон з наметового містечка й оплесками вітали нас, – розповідає Віктор Недашковський.
– Ми раніше програвали великі відстані, але розрив між європейськими та азійськими країнами був разючим, адже цей вид спорту там зародився. Так само клімат сприяє тренуванням протягом цілого року. Відношення у них до змагань – як до свята, проводять фестивалі. Рівень організації там і тут – не порівняти. В аеропорту нас зустрів гід, він і супроводжував нас до готелю, потім на змагання, команду перераховували постійно, хвилювались, аби нам було добре. Організація змагань – дуже класна, парад на відкритті, закриття – супер, – ділиться Василь Осійчук. Його слова доповнює колега в човні:
– Ми знали куди їдемо, знали, що це найвищий рівень у цьому виді спорту. Є клубні змагання, а це – національні, країна виставляє одну команду. І відбір у збірну – дуже жорсткий. Ми збірною командою України вийшли на новий рівень, максимально близько підійшли до світових лідерів. Бувало, що ми в них вигравали, але це на європейській території та й не всі азійські країни могли взяти в них участь. І ми вигравали довгі дистанції завдяки витривалості. А зараз ми змагались на всіх дистанціях – 200, 500 і 1000 м і без значних відривів. Ми були в когорті лідерів, відіграли соті секунди. Якщо, наприклад, у першого місця було 45 секунд, то в нас – 46 секунд. А тому тренери задоволені результатом.
Щодо відбору, то він, як і змагання, був дуже жорстким. З 120 спортсменів обрали тільки 14 хлопців, при чому 7 правих і 7 лівих. До того ж були виставлені умови. Віктор, наприклад, спеціально до чемпіонату схуд на 10 кг, а Василь – на 6 кг. Готувались на дистанцію 2000 м (2 км).
– Це наша коронка. Але стартували ми всередині, восьмими. 25 човнів і кожні 15 секунд вирушає інший, а тому в ході ми обганяли човни. На останньому повороті догнали команду з Індії і вони нас не пропускали. Ліва сторона човна веслує, а права – стукається веслами. Приїхали на фініш і 3 секунди програли. Якби ми там не з’їхались – були б шанси попасти в призери. Але це лотерея, хто стартує перед сильними по чистій воді – його не можна вгнати. А ми обігнали 4 човни і приїхали п’ятими, – каже Василь.
А ще на перемогу вплинув часовий пояс.
– Ми виходили на старт о 8 ранку – у нас це 4 год. О 2 год ночі вставали, снідали і їхали на змагання, – розповідають веслувальники. – Але відчуваєш велику відповідальність, що ти представляєш країну і мобілізуєш себе, не даєш собі розслабитись. Вся команда підтримувала один одного, поки ми від пантона не від’їдемо – тренери не відходили, розказували як тактично пройти дистанцію, як настроїтись. Тренери дуже сильно працювали. Ми вигравали перші місця у європейських країнах, але тоді не мали можливості приїхати світові лідери – Канада, Америка, Китай. Є дві версії чемпіонату – IDBF і ICF. Першу поводить федерація дракон (більше азійські країни), другу – федерація каное. Такі змагання чергують через рік. Топові країни приїжджають на змагання за версією IDBF. Є олімпійські ігри, є європейські, а є азійські. Азійські ігри для них – це як олімпійські ігри, в них включені змагання на човнах дракон. Азійська збірна, як у нас олімпійська, отримує зарплату, гонорар.
Команда з Індонезії, наприклад, підготовку почала з грудня, а збірна України – за місяць, два до чемпіонату. Цьому сприяє теплий клімат, відсутність зими. Якщо в Україні максимально в човні змагається 20 людей, то в країнах Азії – може до 60 осіб. У Китаї човен прилаштували навіть для виходу на лід.
Як відрізняється Україна від Таїланду і загалом які враження поїздка лишила у дубенчан – вони відповідають так.
Василь:
– Кажуть, що в Україні погано живеться, а от поїхали туди, побачили як там живуть люди і після того я у 2 рази почав більше любити Україну.
Віктор:
– Починаєш цінувати своє.
Щодо кухні і побуту тамтешніх людей, то тут думки веслувальників теж співпали.
– Для європейців готували близьку кухню, а в них – гострі страви. Все готується на дворі, води немає, каналізації, страшна антисанітарія, а тому ми боялись. Тренери екзотику заборонили вживати до змагань, а тому попробували їхню кухню після них. Мені крокодил сподобався, – зазначає Віктор.
– А я пив коктейлі найбільше. Старався не їсти того, чого не знаю. Дуже багато фруктів, яких у нас немає і я їх вперше бачив. Тренери, мабуть, зробили правильну роботу, що я нічого такого і після перегонів не їв, – ділиться Василь.
Веслувальники мають уже досвід, готові використовувати спостереження за спортсменами на практиці. Їх уже дубенська команда «Гетьман» використає на клубному чемпіонаті світу з веслування на човнах «Дракон» у Києві 13-15 вересня.
– Дуже багато від чого прийшлось відмовлятись, але воно того варте. Мабуть, перший раз не образливо приїхати четвертими, аніж раніше. Медаль – дуже добре, по неї їдуть 30 країн, але з ними повертаються 3. Це теж треба розуміти, – підсумовує Василь.
