Уже за два роки в Україні запрацює вільний ринок електроенергії, а в українських споживачів з’явиться можливість самим обирати, у кого і за якими цінами купувати електроенергію.
Це в теорії, а на практиці все не виглядає так просто, адже наразі не зрозуміло, чи буде взагалі з-поміж кого обирати. Які перспективи запровадження нової моделі енергоринку і коли насправді можна чекати суттєвих змін, з’ясовувала інформагенція ZIK.
11 червня набув чинності закон «Про ринок електричної енергії», ухвалений 13 квітня цього року.
Головна його новація – це створення вільного ринку, на якому споживачі зможуть самі обирати, у кого і на яких умовах купувати електроенергію. При цьому, за задумом авторів закону, обирати постачальників зможуть як будинки, так і окремі квартири. Електричні мережі залишаться у власності обленерго. Вони будуть зобов’язані надати до них рівний доступ всім компаніям-постачальникам. Поява на ринку конкуренції в ідеалі має сприяти підвищення якості послуг електропостачання.
Як це виглядає в теорії
Відбудеться це не одразу, а впродовж двох років. Саме із 1 липня 2019 року має почати діяти система двосторонніх договорів. Для цього необхідно ухвалити ще великий перелік допоміжних нормативно-правових актів і вирішити чимало організаційних і технічних питань.
За 7-18 місяців повинна бути проведена реорганізація обленерго – функції розподілу і постачання електроенергії будуть розділені. Закон дає на це 18 місяців, але вже через сім місяців НКРЕКП має отримати інформацію про здійснення цих заходів. Новостворений суб’єкт господарювання не пізніше, ніж 12 місяців з моменту набрання чинності законом, має отримати ліцензію на постачання електричної енергії.
Протягом 18 місяців ДП «Енергоринок» та НЕК «Укренерго» потрібно закупити та впровадити в експлуатацію відповідне програмне та технічне забезпечення, а до 1 січня 2019 року КМУ повинен провести конкурс з вибору постачальників універсальних послуг.
І це далеко не весь перелік заходів, які мають бути проведені для того, щоб в Україні був запроваджений вільний ринок електричної енергії. Із ширшим переліком можна ознайомитися тут.
Як реалізувати на практиці
Перше питання, яке закономірно виникає, – як на ринку з’являться альтернативні компанії-постачальники, якщо наразі обленерго мають монополію, в їхній власності є і надалі будуть залишатися всі електромережі.
Закон передбачає відокремлення процесів розподілу і постачання електроенергії. Тобто обленерго, по суті, розділяться на дві компанії – буде розподільча компанія, яка володіє мережею, і компанія-постачальник.
Але, на думку головного експерта групи «Реформа енергетичного сектору» Реанімаційного пакету реформ Юлії Усенко, це не забезпечить створення конкуренції на ринку.
«Щоб цей ринок запрацював, на ньому потрібно розбавляти гравців. На ринку, який ми маємо сьогодні, присутні одні і ті ж уже не один рік. Потрібно створити такі умови для продажу електроенергії, які були би цікаві новим стороннім гравцям. Ми чекаємо, що в ідеалі прийдуть іноземні компанії, які захочуть вкладатися у цей бізнес, показати нашим вітчизняним монополістам європейський рівень послуг. Це означає, що ми маємо відкрити ринок. На сьогодні я особисто не знаю таких іноземних компаній, які би так глобально цікавитися нашим ринком. А по-друге, потрібно думати над тим, щоб Україна могла експортувати свою електричну енергію в країни ЄС. А щоб забезпечити це технічно, треба десь п’ять-шість років. Тобто потрібен тривалий час, щоб споживач відчув для себе якусь перевагу цього ринку. Тому це дуже довгострокова гра», – вважає експерт.
Тарифи зростуть чи знизяться?
Питання, яке найбільше цікавить самих споживачів, – це те, скільки їм доведеться платити за електроенергію, коли запрацює нова система. У законі передбачено, що тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії розраховуватимуться незалежно від відстані, на яку вона передається та розподіляється. При цьому тариф може складатися з декількох ставок, зокрема, ставки за користування потужністю електричних мереж.
Теоретично поява конкуренції на ринку повинна сприяти зменшенню цін, але чого очікувати насправді?
«Зниження тарифів на електропостачання можливе тільки тоді, коли буде здорова правильна конкуренція, до якої звикли у цивілізованих країнах – коли законодавство приписано настільки, що немає можливості для змови, коли є певні норми етики між компаніями, які на біржі пропонують свою ціну. У цивілізованих країнах при запуску подібної моделі для енергоринку ціна для споживачів зменшується десь через два роки. Але наскільки швидко до нас такі зміни прийдуть – це питання», – зазначає Юлія Усенко.
Член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук натомість звертає увагу на один нюанс цього закону, який, за його словами, навпаки, може призвести до підвищення тарифів для населення. Йдеться про те, що НКРЕКП має забезпечити відсутність перехресного субсидіювання між різними категоріями споживачів.
«Зараз у нас існує система перехресного субсидіювання, коли тарифи для населення занижені і за рахунок високих тарифів для промисловості плюс за рахунок часткового експорту держава фактично дотує виробництво електроенергії, – пояснює експерт. – Сума цієї дотації в останні роки становить 45 млрд грн. Цим законом якраз передбачається ліквідація цього перехресного субсидіювання. Це означає, що тоді для населення тарифи на електроенергію будуть зростати. До речі, в усіх країнах, які подібні закони приймали у кінці 90-х – болгари, угорці, поляки, прибалти, – у них у всіх тарифи виросли».
Тобто, за словами Корольчука, якщо буде створена конкуренція і в людей з’явиться можливість обрати постачальника за найбільш вигідним тарифом, насправді це буде певна ілюзія. Можна буде обрати найнижчу ціну з-поміж усіх постачальників, але все-одно тарифи будуть більшими.
Водночас експерт прогнозує, що АЕС і ГЕС, які не матимуть права напряму продавати електроенергію, далі «будуть використовуватися державою для того, щоб субсидіювати населення», а виграє від цього закону насамперед «державна «Центренерго», яка сьогодні контролюється наближеними до Порошенка людьми, і компанія ДТЕК Ахметова».
«Це закономірно, тому що вони зможуть напряму продавати електроенергію й укладати двосторонні контракти», – вважає Корольчук.
Коли чекати відчутних змін?
Загалом експерти схвально оцінюють загальні принципи функціонування енергоринку, закладені в цьому законі, але мають сумніви стосовно того, як і коли це може бути реалізовано. Європа, кажуть вони, пройшла для цього довгий шлях. Україна ж усе має зробити за два роки.
«Успіх запуску нової моделі енергоринку в Україні залежить зараз більше не від цього закону, а від політики, яку буде реалізовувати регулятор та інші органи виконавчої влади. Дуже велике значення має те, наскільки якісно буде імплементована регуляторна база, тобто вторинне законодавство. Його потрібно розробити за два роки і впровадити. Тільки після того ми зможемо говорити, чи готові до запровадження такого ринку. Закон дає основні принципи функціонування. Але зміни будуть нешвидко», – каже Юлія Усенко.
Юрій Корольчук проводить аналогію із законом про ринок природного газу, який був ухвалений у 2015 році. Він також був реформаторським і передбачав появу конкуренції на ринку.
«Але по факту відбулося лише юридичне розділення на компанію, яка транспортує газ, і компанію, яка продає газ для населення. Тобто власники формально виконали вимоги закону, але монополія все одно залишилася. Якщо, наприклад, у Львові ви захочете підключити у своєму новому будинку газ, куди ви підете? Ви підете у «Львівгаз», бо іншого варіанту немає. І я думаю, що те ж буде із обленерго. Воно залишиться монополістом», – припускає експерт.
