Не варто робити висновки про дітей-підлітків, не запитавши їхньої думки.
Тому команда Rating Group започаткувала технологію Family 360° для сімейних опитувань, де в центрі – дитина, яка проходить власне опитування, а також опитування проходять батьки, члени родини, в окремих випадках – вчителі, лікарі, психологи тощо. Співставлення відповідей дітей і їхніх батьків дає змогу зрозуміти взаємозв’язки та зміни в родині. Раніше ми успішно використали цей підхід разом із партнерами з UNICEF, KSE, Ти Як?, коли досліджували мінну просвіту, ментальне здоров’я, освіту та профорієнтацію.
Про дослідження
Вперше тематику ментального здоров’я у площині “батьки-діти” ми досліджували в жовтні 2024 року. Цього року ми вирішили продовжити, розширивши тематику, і використати техніку лонгітюдного дослідження, щоби краще розуміти динаміку. У жовтні 2025 це опитування охопило понад 1,5 тисячі дітей/підлітків віком 10-18 та їхніх батьків.
Авторки ідеї цього дослідження: Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня, мама двох дітей; Маріанна Ткалич, CEO дослідницької лабораторії Rating Lab, доктор психологічних наук, мама Маші (17 років); Тетяна Скрипченко, заступниця директора Rating Group, мама Соломії (8 місяців).
Нижче дивіться перші інсайти з серії дослідження "Зміни в ментальному здоров’ї та благополуччі дітей".
В українських дітей зростає рівень стресу
— Восени 2024 Rating Group і UNICEF дізналися, що 27% українських дітей мають значний (високий або підвищений) рівень стресу. У жовтні 2025 ця частка складає вже 37%.
— Особливо стрес збільшився у дівчат віком 10-13. Ми опитали понад 900 дітей з попереднього дослідження (лонгітюдне дослідження) та дізналися, що за рік в 40% дівчат цього віку посилився стрес.
— Зростання стресу в підлітків супроводжується певними (часто негативними) відчуттями. У кожної десятої дитини/підлітка, у якої виріс стрес, основним відчуттям останнім часом є розчарування.
— Натомість діти, у яких з 2024 року зменшився стрес, частіше відчувають радість, спокій, інтерес. У них менше хвилювання, суму, розчарування.
Як це пов’язано зі стресом батьків?
Ми дізналися, що в кожному п'ятому випадку основне відчуття дітей і батьків за останній час збігається. Найчастіше йдеться про хвилювання.
Частина дітей переймає хвилювання від батьків, і стрес посилюється.
Хвилювання є найчастішим відчуттям серед дітей із високим і підвищеним рівнем стресу.
Що допомагає дитині долати стрес?
Отже, як допомогти дитині подолати стрес? Результати опитування за технологією Family 360° дозволяють запропонувати декілька корисних практик.
Будувати довірливі стосунки та більше спілкуватися.
Близько 77% дітей, які відносно частіше спілкуються з батьками й близькими про свої почуття й переживання, мають гарну стресостійкість (серед тих, хто спілкується рідко, таких трохи більше половини). Рівень стресу в дітей, які часто спілкуються з батьками, вдвічі нижчий.
Підтримувати хобі дитини або допомогти знайти улюблене заняття.
Діти, які часто займаються улюбленою справою, частіше мають низький або помірний рівень стресу (68%). Натомість серед однолітків, які мало займаються хобі, таких менше половини.
Особливо ресурсними є спільні хобі дітей і батьків.
Як показало наше попереднє дослідження, 57% дітей, які мають спільне хобі з батьками, є добре адаптованими до стресу. Іншими словами, у них одночасно висока резильєнтність і низький рівень стресу. На батьків це впливає ще сильніше: 64% батьків, які мають з дітьми спільне хобі, є адаптованими до стресу.
Заохочувати дитину займатися спортом, фізичною активністю.
Більшість дітей, які часто займаються фізичною активністю, мають високу адаптованість до стресу (майже 60%). Серед тих, хто не займається спортом або робить це рідко, таких 38%.
Спорт і фізичні активності – надійні чинники зменшення стресу дитини.
Натомість гірше, коли умовно єдиним або основним хобі дитини є проведення часу за гаджетами про гаджети та відеоіграми. За даними попереднього дослідження, найнижчі рівні резильєнтності (порівняно з однолітками, які займаються іншими хобі) мають саме діти, чиї хобі – це ігри в телефоні, комп’ютері. Також “сидіння” у телефоні є не дуже корисною реакцією на стресову подію: діти, які у відповідь на тригер, поринають у телефон чи комп’ютер, також мають низьку резильєнтність.
