В Італії існують клани, в Китаї – тріади, у Чечні – тейпи. Фактично кожен народ, нація, країна мають свою, неформальну форму організації та сегментації суспільства. Інколи, це є навіть своєрідною національною ознакою чи ідеєю. Про це знімають фільми, пишуть книжки, офіційна державна влада часто намагається боротись, але як правило безуспішно. З часом ці форми самі беруть під контроль державу, як структуру. Україна в цьому плані не виключення. І тут ми маємо свою, унікальну таку форму.
Я вже давно кажу, що в Україні існує унікальна форма управління, яку можна назвати «кумізм». Якщо в Італії чи Чечні клани формуються на основі кровного родства, то в Україні на основі духовної спорідненості. Людина сама знаходить собі підходящу людину за поглядами та інтересами. І родичається через християнський обряд хрещення дитини.
Брата, сестру, дядьків і тіток не вибирають, а от кума і куму – можна. Тому то в Україні й виходить, що найчастіше у владу протягують не родичів, а кумів. Не можу сказати коли точно це почалось. Можливо ще в сиву давнину. Але в новітній історії перші реальні прояви були помітні за президентства Леоніда Кучми. Не можу сказати за часи Кравчука, оскільки тоді ще не займався журналістикою і не цікавився політикою.
Найактивніше форму «кумізму» в державному керівництві країни просував Віктор Ющенко. Багатодітний президент мав багато кумів і відповідно – великий кадровий потенціал. Його куми були депутатами, міністрами, віце-прем’єрами. Дехто з них, потім посів і президентське крісло.
Дещо перервалась традиція за часів Януковича. Вочевидь це пов’язано з тим, що у рідному регіоні Віктора Федоровича споконвіку існувала інша організаційно-понятійна традиція. Тут часто вирішувалось кадрове питання по тому, хто в якому угрупуванні був в молодості чи сидів.
Після обрання Петра Порошенка президентом, ситуація потроху почала повертатись у звичне русло. «Кумізм» почав звичне поширення в політиці і владі. При чому на всіх рівнях.
Нещодавно свою розгалужену кумівську мережу презентував на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» народний депутат Юрій Вознюк.
Пройдусь по обличчях лише чоловічої статі, які зображені на фото. Зліва на право:
Олексій Керницький – депутат Рівненської міськради від «Фронту змін» 2012-2015 рр.;
Володимир Пилипчук – депутат Рівненської райради від «Фронту змін» 2010-2015, кандидат в депутати від БПП «Солідарність» 2015 р., голова Рівненської райради 2014-2015 рр., голова Рівненської райдержадміністрації з 2016 року;
Олександр Корнійчук – депутат Рівненської облради від ВО «Батьківщина» 2010-2015 рр., депутат Рівненської облради від БПП «Солідарність» з 2015 року, перший заступник голови Рівненської облради з 2016 року;
Юрій Вознюк – депутат Рівненської міської ради від «Фронту змін» 2010-2012 рр., народний депутат від ВО «Батьківщина» 2012-2014 рр., народний депутат від партії «Народний фронт» з 2014 року;
Руслан Шевчук – депутат Рівненської міської ради від Всеукраїнського патріотичного союзу 2010-2015 рр., заступник міського голови Рівного 2014-2015 рр.
На передньому плані: Олександр Курсик – екс-журналіст телеканалу «1+1», депутат Рівненської міської ради від ВО «Батьківщина» з 2010 року.
«Любі кумчики) Вже традиційно на Великдень)» - написав Юрій Вознюк під фото, яке опублікував на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук».
Не подумайте, що у мене є якісь закиди чи претензії до кумів чи кумівства. У мене самого аж ДЕСЯТЬ пар кумів, серед яких є конюхи, журналісти, вчителі і навіть один депутат, щоправда з іншої області. Цей текст – не більше ніж констатація наших сучасних політичних реалій. Інколи мені здається, що варто відмінити партійну систему виборів і ввести кумівську. Так буде зрозуміліше і чесніше.
