Прихід зими, перший сніг і морози спонукали не тільки помилувати зимовим пейзажами, а й задуматися. Адже для живої природи зима – це по суті катаклізм, криза. Вона змушує багатьох переживати випробування. Випробування, яка показує хто є хто. Тепла та взаємної турботи шукають всі – тварини , птахи. Тепла не тільки фізичного, а й душевного. Така турбота допомагає вижити і стати сильнішими. Душевне тепло – гріє не від кількості спалених дров, а від кількості добрих справ для ближнього. І робити їх треба постійно. Коли немає змоги допомогти – треба хоча б не бути байдужим.
Байдужість черствить душі. Без їх енергії замерзають та кам’яніють наші серця. І ми перестаємо бути самими собою. Забуваємо хто ми і звідки, для чого прийшли в цей світ, піддаємось фальшивим цінностям.
Дуже часто мені кажуть, що я занадто добрий з людьми. Багато хто з моїх знайомих підтвердить такі докори. Але я не вважаю це своїм недоліком. Навпаки - це те чим я пишаюсь і хочу тільки розвивати. У наші непрості часи так багато байдужості і навіть жорстокості, що ми маємо робити людям добро з лишком. І не думати про те чи відповідатимуть вони взаємністю. Кожен такий крок робить світ трошки кращим, а наші душі світлішими. Бо там де світла душа і добре серце немає місця холоду байдужості.
Робіть добро!!
Роман Шустик, головний лікар Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В. Поліщука, текст зі сторінки на Facebook.
