17 березня 1919 р. в районі Здолбунова, що на Рівненщині, вибухнуло повстання прибічників совєтської влади. Варто зазначити, що Здолбунів був одним з ключових залізничних станцій. Маючи дві гармати, більшовики захопили станцію і почали грабувати ешелони з постачанням сірожупанників. Для ліквідації заколоту було вислано відділ козаків і старшин 1-го і 3-го полків, пише Ukrainian Military Honor.
Не спали й козаки та старшини інтендантської частини. Особливо відзначився завідувач зброярні 1-го Сірого полку Фещенко з Оріхова. Коли заколотники оточили ешелони сірожупанників, що відпочивали на запасних коліях, підхорунжий Фещенко в робочому одязі працював у зброярні. Його полонили прямо біля верстата. Користуючись тим, що червоні взялися грабувати, підстаршина втік, але в кущах не ховався, а побіг на двірець, щоб доповісти командиру про напад. На пероні його знову затримали два заколотники.
Фещенко російською мовою сказав, що він слюсар і бере участь у нападі на станцію.
– Што ви тут дєлаєтє, таваріщі? – запитав він. – На чєрта ви возітєсь с етім пулємьотом? Наши уже захватілі ешелони, взялі в плєн всєх пєтлюровцев і сєйчас хазяйнічают в ешелонах, а там єсть што взять!
У “товаріщей” аж очі загорілися. Але покинути кулемет вони не наважувалися. Від них Фещенко взнав, що на станцію наскочив тільки авангард повстанців, а головні сили мають ось-ось надійти, а цим двом наказано виставити кулемет у бік Рівного, звідки могли підійти петлюрівці.
– Так што же ви, таваріщі, нє знаєте, что двух чєлавєк возлє пулємьота мало? – гнув своє Фещенко. – Нужно пазвать єщьо! Ідітє за німі, а я пастєрєґу…
“Таваріщі” охоче побігли до ешелонів, а підхорунжий розвернув кулемет на пероні люфою у бік головних сил, що вже жваво підбігали. Коли розбишаки наблизилися на відстань 200 – 300 кроків, Фещенко відкрив убивчий вогонь по натовпу, де було близько чотирьох сотень ласих до чужого майна. Першою же чергою кулемет скосив близько 30 – 40 бунтівників. Це так вплинуло на червоних, що вони чкурнули в різні боки. Дехто почав стріляти по ешелонах, думаючи, що там ще знаходяться сірожупанники. Це налякало грабіжників. Покинувши полонених і майно, вони дали драла.
Скориставшись панікою, Фещенко з козаків, що якраз підбігли, організував охорону станції і протримався до прибуття підмоги з Шепетівки і Рівного. Отак земляк Проходи врятував постачання Сірої дивізії.
Розділ з книги Романа Коваля “Тернистий шлях кубанця Проходи” – про бойовий шлях Василя Проходи у складі 1-ї Сірої дивізії та інших частинах української армії.
