Раніше ми вже спілкувались з Олександром Аліксійчуком про його родину, хобі та секрети успіху. В другій частині інтерв'ю Олександр поділився з нами своїм баченням розвитку Здолбунівщини. Він вірить, що ситуацію, яка нині складається на рідній землі наможна й потрібно змінювати. Але за його словами "один у полі не воїн", варто об`єднуватись і лише спільними зусиллями можна досягнути нових вершин.
Розкажіть більше про свій рідний край.
Я людина трішки дотична до політичного життя і маю певні наміри та бажання рухатися у цьому напрямку. Я їжджу на Північ, і там набагато цікавіше хоча й немає чогось такого окрім бурштину, але людям роблять дороги, й можна часто побачити, що проходять певні заходи. Хоча, в нас останнім часом теж почались різні фестивалі.
Я вважаю, що потрібно об`єднувати глибокі села, де прості люди про яких реально забули, їх треба повертати й привчати до цивілізації.
Приїжджаєш у селище міського типу Мізоч, а люди там стомлені, замучені... Немає посмішок, всі постійно працюють аби прогодувати родину. Потрібно це змінювати й логістично з`єднувати. Треба розвивати школи, створювати гуртки, робити дороги для того аби можна було вільно й без перешкод діставатися до сусідніх міст і сіл.
Населення просто запрацювалося фізично.. І всі чекають, як в нашому селі кажуть - Престольних свят. От коли вони настають, тоді можна зібратися родиною й трішки відпочити. Людям потрібне дозвілля. Варто розвивати зелений туризм, робити веломаршрути, аби з міста хотілось приїхати до села, на природу. І щоб бабусі не бідкалися, як їм доїхати до міста аби щось продати. Нехай туристи краще до неї приїдуть, на місці куплять натуральні продукти.
Регіон потрібно розвивати, але ніхто на це не звертає уваги. Зараз передвиборча кампанія, але гроші просто "кидають" аби поремонтувати дорогу, супер, я за це, але на ці кошти можна зробити значно більше. Просто потрібно не красти отих 20-30% і робити все на совість, аби через 2-3 роки ями не переробляти.
Нам відомо, що ви часто їздите по селах до діток на свята, чого діткам найбільше бракує?
У мене є традиція, я щорічно на Свято Миколая їжджу в школи, везу діткам подарунки. Минулого року я привозив солодощі, а цьогоріч - різні ігри. Я помітив, дякувати Богу, батьки можуть дозволити купити діткам цукерки, а от розвиваючих ігор дітям - бракує, тому вже на наступний рік запланував, що точно повезу не солодощі, а - ігри.
Я звичайно, їздив і буду їздити по селах, але сам все не осягну. Про такі речі повинна дбати Держава та Місцева влада.
Зробили Нову Українську школу, це круто, але я приблизно порахував скільки на це пішло коштів і розумію, що за таку суму можна було б зробити значно більше. Коли я приїхав, у дитячий садочок, побачене мене просто приголомшило, він таким і лишився, як 32 роки тому, коли я його відвідував, у кращому випадку - пофарбували стіни. Діткам потрібно давати можливість для розвитку сенсорики, логіки.
Ті самі напрямки по медицині, їх потрібно розвивати. Прикладом, реформа, яка зараз є: якщо її правильно використовувати, вона може дати поштовх для розвитку фельдшерських пунктів на місцях. Адже не всі люди мають можливість поїхати у місто щоб зробити елементарний аналіз крові. Сьогодні існує пристрій з вигляду схожий на звичайнісіньку ручку або олівець, але він дає змогу за декілька хвилин отримати результат аналізу крові. Це елементарні речі, питання в тому чому це не робиться..
А як тоді сприяти розвитку, чи є шанси змінити ситуацію?
Я кажу, одна людина цього не зробить, якою б вона розумною не була. Потрібно шукати й формувати групи ініціаторів. Якщо на 3-4 села знайдеться ініціативна людина - це дуже й дуже класно. Повернувшись до медичної реформи, тут проста арифметика, сімейні лікарі за свої кошти виручені з пацієнтів, можуть купити оцих два "олівці", які будуть робити аналіз крові на діабет. І коли людина прийде до нього виміряти стан цукру, й лікар скаже, що у вас загроза їдьте швиденько у районну лікарню, пацієнт йому завдячить, розкаже іншим і це спрацює. Або ж навпаки, у пацієнта все буде добре, і йому не доведеться витрачати кошти на дорогу до міста. Бо гроші людей закладені тут, на місці - 600 гривень.
Ми можемо об`єднатись, збиратись по різних питаннях та інтересах, бо я знаю щось, ви знаєте ще щось, а ваш друг знає - інше, коли ми будемо ділитись цією інформацією, лише тоді, разом можна щось вирішувати. Але на жаль, люди в основній своїй кількості - інертні, вони просто втомились на своїй роботі. Але я досі, як то кажуть у "рожевих окулярах" і маю надію, що все ще можна змінити на краще.
А що Вас пов`язує з футболом?
Я люблю футбол з самого дитинства, адже це було чи не головною нашою розвагою. Футбол ми грали будь-де: у полі, на стадіоні, на дорозі - всюди. Ще будучи маленькими хлопчиками, я з друзями вирізав з журналів та газет фото футболістів, різні ігрові епізоди, ми змагалися в кого були цікавіші фото, а в кого були кольорові да ще й глянцеві - це взагалі мега круто.
В дорослому віці на жаль, часу на це немає, хоча признаюсь часом дуже хочеться пограти. Тому вирішили підтримувати спорт по напрямку "Самопомічі" й безпосередньо у Рівному започаткували футбольний турнір між дворовими командами на мікрорайоні Північний. На сьогодні вже проведено чотири таких турніри.
Дякувати Богу ще діти грають у футбол. Коли ти бачиш їхній запал під час гри, та радість, за отримані заохочувальні призи на кшталт грамот, кубків, медалей або ж смаколиків, для мене - це теж кайф. Просто я отримую задоволення від того, що роблю щось для дітей. У мене є група людей, яка збирається, ми спілкуємось по різних напрямках громадської діяльності.
Наша компанія "INTER BETON", була першим великим спонсором, коли відроджувався "Верес", адже ми знали, що це потрібно місту. Тому ми разом з Юрієм Чабораєм відразу підключились. Потім в нас на фірмі з`явилась людина, яка теж горіла футболом, так була створена команда "ІNTER BETON BUD", яка спочатку грала на Кубках мера, а потім в Аматорській лізі Рівного, а на сьогоднійшній день ми граємо у Другій лізі Західного регіону по міні-футболу. Зараз наша команда на 3 місці.
Це все робиться не задля самопіару, в нас є "кістяк" страших хлопців, які грають у футбол, ми робимо так званий "сплав" досвіду й молоді, адже вважаємо, що це буде давати результат.
Саме так й будуємо принцип нашої компанії, завжди беремо хлопців, які закінчили університет. Не всі лишаються, але на сьогоднішній день 3 роки назад ми взяли 4 хлопців, один "відсіявся", а троє інших "виросли" з рівня майстрів до виконробів. Те саме у спорті - молодь завжди бере досвід у старших, але при цьому приводить щось своє, нове.
Це не бізнес-проект, а проект спрямований на розвиток майбутнього. В нас був один хлопчина, який грав у Аматорській лізі, а сьогодні він вже "бігає" за збірну України, пишаємося, що він колись грав за нас. Ми робимо те, що вміємо, і хочемо показувати, що можна зробити доброго. А що з цього вийде - час покаже.
Потім до мене звернувся Антон Назарук зі Здолбунова, він займається відродженням Локомотива. У минулому році ми купили нову форму для хлопців, проплатили певні виїздні ігри, закупили м`ячі, якими грають у Лізі чемпіонів. Будемо відвертими, те що ми підключилися, плюс робота команди та Антона дала результат, адже команда практично до останнього туру боролася за вихід у Вищу лігу обласного футболу. На жаль, останню гру програли з різницею в один м`яч.
Також відродуємо газету "Локомотив", наповнюємо її історією, аби люди знали про свою команду.
У Здолбунові говорять, що невдовзі почнеться реконструкція стадіону. Цим буде займатися "ІNTER BETON"?
На скільки мені відомо, там вже розпочали демонтаж старих трибун, але "INTER BETON" не бере в цьому участі з двох причин. По-перше, ми не є на стільки потужними аби збудувати стадіон, адже на це потрібні великі кошти.
А по-друге, принципово не беремо участі у тендерах на ці роботи, оскільки наші люди звикли, якщо ти берешся за подібні речі, то з цього хочеш щось отримати. А ми не хочемо на цьому хоч якось заробити, ми хочемо лишень допомогти у відродженні.
На скільки мені відомо кошти виділяються, плани є у Міської влади, а як вони реалізуються поки невідомо. Але знаю, що перший транж виділений, розіграний тендер, є переможці, я особисто можу долучитися лише від громадськості в цей процес, але впливати на те, чи брати участь - я не хочу.
Перейдемо плавно зі Здолбунівщини на Рівне :) Розкажіть будь ласка, чи з`являться у Рівному нові мурали?
Мурали - це насправді не дешеве задоволення. Два мурали, сьогодні є у Рівному, ми дотичні до першого, який з`явився на вулиці Міцкевича адже безпосередньо забезпечували фарби та інструмент для хлопців - художників. Також ми були дотичними до такої Open Space стіни у Водному університеті, теж допомагали у фінансуванні усіх моментів.
Я часто їжджу різними містами України, навіть прикладом взяти Київ, от коли дивишся, як сіра стіна перетворюється на кольорове, яскраве й веселе зображення - це класно. Коли з Open Spaсe звернулися до мене, я відразу відгукнувся позитивно. Якщо це надихне інших бізнесменів, що таке потрібно робити - це буде дуже добре.
Якщо у нас буде не лише один "INTER BETON BUD" Юрій Чаборай та Олександр Аліксійчук, а будуть проявляти ініціативу інші компанії - буде дуже класно.
Перший мурал був на Міцкевича, потім з`явився на Північному "Слони". Коли проводили голосування, щодо стіни, на якій зараз "Слони" на тему "Яке забраження ви б хотіли побачити", я голосував саме за них.
Вони мені, як символ слонів, які несуть на собі світ, а світ постійно рухається - це така собі алегорія. Тобто ми не стоїмо на місці, а постійно рухаємось, а от що змушує нас рухати - наші ідеї. Що нас несе на собі - слони, але що є цими слонами? Це є наші плечі, ідеї, наміри.. Кожному своє..
Якщо ми хочемо змінювати місто, нам потрібно об`єднуватись, а не лише дивитись, що робить влада, яка до речі, повинна за наші податки змінювати місто на краще, робити його гарним, де хочеться жити й куди хочеться запрошувати друзів аби прогулятися.
Я люблю наше місто, воно класне, зелене, мені подобається.
Виходить, що "дозу" натхення Ви отримали в інших містах і по такому співпадінню Вам тут запропонували зайнятися муралами?
Фактично так, я не шукав, а знайшли саме мене й запитали, можливо Вам така тема цікава. В моєму житті багато випадкових збігів, які призводять до хороших змін.
