Анні Котелі 31 рік, вона молода симпатична жінка, яка зовні, певно, нічим і не відрізняється від своїх ровесниць. Утім, мало яка жінка в її роки може сказати, що вона мама вісьмох дітей. Про те, як бути матусею великої родини, як подолати усі перипетії подекуди нелегкого життя, читайте у матеріалі сайту «ВСЕ».
Єлизавета, Володимир, Агнеса, двійнятка Вікторія та Фелікса, Франциск, Альберт та Езабель. Найстаршій дівчинці 12 років, а найменшій 2 місяці. Усі вагітності складні. У жінки було 7 кесаревих розтинів – за медичними показниками це фактично нереально. Лікарі не радять народжувати більше дітей після двох кесаревих – це стає небезпечним для життя.
Анна зізнається: коли була дівчиною, дітей особливо не любила і взагалі не думала, що матиме більше двох. Утім нині розуміє – це те, що приносить щастя.
«Через труднощі я пізнаю радість. Біль став моїм кращим другом», – каже Анна Котеля.
Через велику кількість операцій та складні вагітності під час виношування дитини жінка постійно відчуває біль. Щоразу медики борються за збереження вагітності та стримують перейми, аби Анна не народила передчасно.
У дівоцтві народження дітей для Анни було під великим питанням, адже медики казали – вона безплідна.
«Я дуже пізно стала розвиватись як дівчина, дитиною дуже погано росла», – розповідає жінка.
До того ж у ранньому віці вона мала два оперативні втручання на черевній порожнині, камені у нирках та хронічну сечо-кам’яну хворобу.
«Починаючи з того, що я взагалі народилася мертвою і лікарі навіть перестали мене реанімувати. Мама наполягла на тому щоб вони продовжували. І закінчуючи хворобами. Лікарі казали що я не зможу завагітніти, а тим більше виносити дитину», – розповідає багатодітна мама.
Зі своїм чоловіком Василем Анна познайомилась у Рівному, коли прийшла до римо-католицького храму на службу. Пара закохалась та одружилась. Тоді Анна навіть і гадки не мала, що матиме велику родину.
Жінка розповідає, що бувало по-різному: і сльози, і відчай, і страх…
«Але коли ось дивлюсь на них і думаю – ну як без них», – ділиться переживаннями Анна Котеля.
Народження Агнеси було дуже складним з великими втратами крові. З моменту народження дівчинки пройшло вісім місяців, коли подружжя дізналося про нову вагітність. Цього разу у лоні жінки за своє життя боролось одразу дві малечі. Медики одразу винесли свій вердикт – шансів виносити дітей немає. Чути таке, каже Анна, було дуже важко. Пара стала шукали допомоги у Польщі. Там їм відмовили чотири клініки, коли вони вже розчаровані повернулись додому, їм зателефонували і повідомили: професор із Любліна погодився спробувати врятувати маму з малюками.
Чужа країна, незнання мови, страх і очікування не зламали жінку.
«Я була не сама», – каже Анна.
Чоловік поїхав до Польщі також, поки жінка була в лікарні, влаштувався садівником. На диво, там знаходилися знайомі, які підтримували. Але найбільше тішить те, що в труднощах допомагали навіть зовсім незнайомі люди. Пара переконана, що то все з Божої волі та любові – усе склалося так, що двійня дівчаток та їх мама лишились живими та здоровими.
Бог і віра у житті цієї пари займає особливе місце. Анна каже, що саме в Божій любові черпає натхнення на кожен новий день.
З вірою у Бога вони і виховують своїх дітей, і вірять: саме завдяки їхній молитві вони нині мають велику квартиру.
«Діти 5 років молились про свій власний, великий дім. Я все думала, ну звідки йому взятися?» – розповідає жінка.
Вони жили у невеличкій квартирі коли ливнева вода затопила їхнє житло. Врятувати з речей майже нічого не вийшло. Після зміни кількох орендованих приміщень вони врешті перебралися до помешкання, яке виділило їм місто.
«Ось так потоп став для нас спасінням» – підсумовує Анна Котеля.
Нині у їхній квартирі майже музична студія – чотири скрипки, ударні, флейта, віолончель та електронне піаніно. Пристрасть до музики у дітей почалася після того, як 5-річний Франциск захопився скрипкою. Таку ініціативу активно підтримала їхня бабуся, яка і стала купувати дітям музичні інструменти.
«Спочатку думав, що з того нічого не вийде. І бабуся дарма витрачає гроші. Але тепер бачу успіхи у дітей», – розповідає тато Василь.
Батько родини каже, що у них вільний день тільки неділя, всі ж інші зайняті школою та заняттями. Окрім музики старша донька ще займається кікбоксингом.
На заняття дітей возить чоловік. Коли Анна останній раз була вагітна та перебувала в лікарні, усі обов’язки лягли на плечі тата. Няні довше дня просто не витримували. Не через дітей, а через шум який вони створюють, граючи на своїх інструментах, пояснює чоловік.
«Я вже був в істериці. Тоді попросив Бога про допомогу і якось став справлятись та усе вспівати».
А це і дітей на заняття завезти і до дружини поїхати, і на робочі виклики встигнути, та ще й усіх нагодувати. А їдять вони чимало, зізнається Василь.
На запитання, чи не боїться чоловік за дружину, зізнається – так.
«Після п’ятої вагітності став боятись за її життя. Лікарі, як один, кажуть: кожна вагітність для вашої дружини може стати останньою, і я залишусь сам з дітьми», – розповідає чоловік.
Утім пара налаштована оптимістично та додає: поповнення у родині хочуть і самі ж дітлахи.
«Я часто їх запитую: “А хотіли б ви бути тільки вдвох? ” – “Ні, ні”».
Ще до народження найменшої сестрички Агнеса сказала батькам, що треба взяти маленьку дівчинку з дитячого будинку. Утім батьки оголосили діткам, мама при надії. Нині старшим дітлахам – нова потіха, Езабель.
Насправді, приємно дивує організованість та дружність усієї родини. Усі гуртом накривають на стіл, розставляють смаколики та чайний сервіз. Допомагають одне одному, підтримують. У родині, до слова, живуть іще собака, кішка, шиншила, пташка, та рибки – діти наперебій піклуються про домашніх улюбленців.
Анна з Василем розповідають: попри злагоду, і в них були свої складні періоди, коли хотілось усе лишити та просто утекти, коли були думки і навіть розмови про розлучення. Але усі ті перипетії лишались позаду, бо вирішували їх спільно, бо мали спільну мету…
Анна каже, що під час останніх вагітностей лікарі пропонують не виношувати дитину. Бо ж для здоров’я та життя то надто небезпечно. На запитання, чи бути дев’ятій – з урахуванням усіх ризиків, Анна, усміхаючись, каже: «Кожна вагітність для жінки – то певний ризик…».
Розповідайте нам свої історії. Пишіть - ferar7777@gmail.com
