Що у вашому розумінні – наполегливість? Коли доросла людина не спить ночами, важко працює і досягає бажаного, чи не так? Тоді така людина викликає повагу. А коли дитина працює до сьомого поту, посміхається не зважаючи на травми і виборює призові місця? Це викликає не тільки повагу, але й захоплення. Саме таке захоплення викликає танцювальна пара зі Здолбунова, учасники любительського об'єднання "Школа танцю" Здолбунівського районного будинку культури клуб "Star-step" Данильчук Ілля та Рачковська Ангеліна. На днях 13-річний хлопець та 10-річна дівчинка отримали кандидатів у майстри спорту.
Що особливого у цих дітях кореспонденту ВСЕ розповіла їхній тренер-хореограф та «танцювальна мама» Олена Галій.
Ілля прийшов до мене у чотири роки. До Ангеліни мав три партнерки. А Ангеліна прийшла, якщо не помиляюсь, у 5 років. У парі вони танцюють два роки. Те, що вони можуть і будуть танцювати, я побачила відразу. Та й батьки від початку були згідні працювати. Ці діти - ще ті трудоголіки!!! Ілля старший за Ангеліну: йому 13 років, а їй 10. Коли вони стали в пару, Ангеліна була нижчого рівня. І коли я спитала, чи вони згідні, якщо я за тиждень зроблю їм програму, щоб поїхати на змагання, куди наш клуб збирався, вони погодились. І за тиждень щоденної праці Ангеліна вивчила програму Іллі, і на змаганнях вони взяли срібло. А далі полетіло... індивідуальні заняття, семінари, лекції у різних педагогів, важка щоденна праця. На їх рахунку безліч змагань та перемог: класифікаційні, рейтингові та міжнародні. Двічі були призерами у Молдові. Танці – це їхнє життя. І життя їхніх батьків особливо мам. Бо без них ніяк. Мами поруч вчаться бути їхніми перукарями, візажистами ...
Енергія та наполегливість Іллі та Ангеліни варта поваги. Уявіть, на змаганнях в Рівному Ангеліна зламала ногу! Витерши сльози, пішла танцювати півнал, а потім ще і фінал (ми думали може потягнула). І що думаєте? Не зайняли призові місця? Звичайно зайняли! До цих пір як згадую, то мурашки по шкірі!
Змагання "Крок до зірок", Рівне 2014. В Ангеліни тут зламана нога
ВСЕ розпитало в батьків Іллі та Ангеліни, про життя їхніх дітей поза паркетом.
Пані Лариса, мама Іллі:
Ілюша танцює з 4-х років. Спробував і сподобалось. Була зайва енергія, направив її в танці. Поєднувати школу та танці складнувато, інколи школу приходиться приносити в жертву) Багато згадується за весь цей час…на чемпіонаті України, затяглося змагання, виходили пів на другу ночі на паркет, перед цим дрімали в очікуванні у бойовій готовності. Діти навчились швидко збиратись, щоб викластись по максимуму. Інколи через затримки в дорозі, доводилось робити і зачіски на ходу, і в потязі і в автобусі, і переодягатись і танцювати в різних умовах: і в холоді, і при високій температурі, а потім виходити на паркет з переможним виглядом. Щоб не трапилось, чи щось з костюмом, чи з організмом, а бувало різне, треба мати вигляд на всі 100%.
Найбільша затримка в змаганнях була 5 годин, це в Кишиневі. При цьому поряд не було закладів харчування, і ми в супермаркеті спілкувались жестами, бо сучасні молдовани, не знають ні української, ні російської, ні англійської, а ми молдавської.
До речі, коли Ілюші було 5 років, то казав що буде як Олена Леонтіївна – хореографом. Зараз йому цікавіше змагатись як спортсмену. Крім того, любить малювати, фотографувати, цікавиться ІТ технологіями. Але основне, звісно, танці.
Перше змагання в парі з Ангеліною. Отримали тоді 4 кубки
Пані Ірина, мама Ангеліни:
Танцює Ангеліна з 5 років (5 років вже). Ілля у неї другий партнер, який старший на 3 роки. Вона змушена була за 1 місяць дійти до рівня партнера (попередній партнер був її віку). Зараз їй лише 10, а змагається з дітьми 12-14 років… Інколи мені її дуже шкода, маленька мамина доця, а коли виходить на паркет: доросла моя красунька. Зі школою справляєть не те, що добре, а дуже добре - всі предмети на відмінно (навчається в 5 класі - прим. авт.). Жодна олімпіада без неї не відбувається:) І там вона займає переможні місця. Школу і танці дуже любить, каже це її життя. На турнірі "Крок до зірок" в Рівному 2014 році, у 8 років, Ангелінка на паркеті отримала перелом ніжки. Пам’ятаю, тоді підійшла до мене зі слізьми і каже: «мамуся болить дуже», а суддя, який побачив, що вона плаче, сказав: «спортсмени не здаються». Вона витерла сльози, і з посмішкою вийшла на паркет, і змогла потрапити у фінал та протанцювати 7 танців, і після того поїхали в лікарню, наклали гіпс.
В неї багато думок і бажань, і танцювальна кар'єра не виключно, ще хоче бути адвокатом і лікарем , який не робить операцій:) і фізиком-ядерщиком, хіміком. А танці як додаток...хоча хто зна... Ангел у мене боєць, з температурою 40 на паркеті, з переломами. Інколи їдемо з турніру, ніч на дворі…думаю собі «я мачуха, мучу дитину, їй лише 10, однокласники сплять вдома», а вона з Ілюшою бувало таке, що і в 1.30 ночі виходили на паркет. І о 3 ночі з дому виходимо і в 5 ранку на наступного дня додому попадаємо. Але я не змушую її, вона сама того хоче. Встигає і в школі і майже кожного дня тренування по 3-4 години. Режим у Ангела огого: о 8 ранку як йде з дому то в 21 повертається, уроки і сон, і знову те ж саме.. Де не ходить там танцює:)
Мало мати лише талант, потрібна щоденна важка праця, щоб досягнути вершин. І не вадто шкодувати дитину, якщо вона хоче і може. Танцювальна пара Іллі та Ангеліни - це приклад саме тієї наполегливості, якої бракує багатьом дорослим, щоб підкорити бажані вершини.
Київ, листопад 2017
Луцьк, лютий 2017
