Все більше батьків обурює безлад у дитячих медичних закладах Рівного. Однією з тих матерів, які не можуть мовчати, стала Вікторія Шевчук:
Давно я нічого не писала такого роду. А сьогодні увірвався терпець. Ну не можна витримати, коли якось воно та все, вибачте, всраним навиворіт.
День 1.
Приходжу вчора у дитячу поліклініку. Запитую, коли приймає кардіолог, адже раніше лікар приймала лише по суботах за попереднім записом.
- Скажіть, коли приймає кардіолог? - запитую.
Жіночка в реєстратурі, котра сиділа до віконця майже спиною повернула голову і кинула:
- А коли вам треба?
- Ви скажіть, коли приймає, а я уже підлаштуюся.
- Там на стенді пише... - і далі продовжила "чухати" язика з кількома колегами, яких там зібралося з п'ятеро, як на понеділкову нараду у головного.
На стенді з розкладом прийому я знайшла потрібне прізвище і перепитала провсяк випадок чи є прийом у вівторок, як вказано, пообіді.
- Є, - підтвердила працівник поліклініки.
Я ще пішла у справах, але за півгодини, тиняючись коридором, вирішила повернутися та перепитати, чи бува не за записом лікар проводить прийом.
- Ну, а я вас чо питала, коли вам треба? - Ніби попрікаючи, заявила жінка у реєстратурі і записала в зошит прізвище. Причому, години там не вказують. Жива черга. Тобто, якщо я навіть записалася і вирішила прийти укінці прийому, а до мене уже десяток мам привели без запису своїх чад, тобі той запис допоможе "як попіл до сухої дупи". Ніколи, ніколи у цій реєстратурі тобі нічого не розкажуть до толку. Мо то мені так завжди "щастить"?))
День 2.
Знову дитяча поліклініка. Скрізь двері нові у кабінети - пластикові. Невже, здалося, у кабінетах тепер буде тепло та затишно! Приємно. А далі....
Зразу почну з того, що і з власного досвіду, і за відгуками навіть рівненських батьків малих пацієнтів та й колег-лікарів скажу, що наш кардіолог прекрасний фахівець. А от кардіограму довелося робити дитині довго й нудно, адже присоски на малих груденятах просто не тримаються. Вони відпадають через секунду, хоч на клей приклеюй. Як тільки їх не ліпили! Довелося "порціями" доробляти.
- А чому так? - Цікавлюся у лікарки. - Мабуть не розрахований апарат на таких маленьких?
- Та ні, - відповідає лікар, - просто час його експлуатації вже достатній. Він своє віджив.
- І скільки вартує такий апарат?
- Та десь тисяч двадцять.
Я остовпеніла...
Я поважаю усіх головних лікарів наших медустанов. Розумію, що й за "добровільні внески" латають діри у господарській частині. Але народ! 20 тисяч! 20! вашу маму тисяч! Не 200 000! Зате двері нові - пластикові. Що у кого в пріоритеті я так і не зрозуміла. Розумію, що є цільове направлення коштів. Але КУПІТЬ вже того апарата! Дайте нашим дітям можливість вчасно робити якісну діагностику і бути здоровими, адже хороший фахівець не екстрасенс! Він не визначить "на око" чи на картах "Таро", де у тебе "шуми" і, відповідно, чим їх лікувати!
