Натхненником і джерелом багатьох знакових наукових відкриттів є природа. Дослідники з університету Макгілла у Квебеку вкотре довели це, розробивши найміцніше скло з усіх, раніше відомих.
У своїй роботі вони надихалися перламутром – внутрішнім шаром мушель молюсків. Цей матеріал, який поєднує жорсткість скла й еластичність пластика, від удару не розбивається, а згинається, тож у майбутньому його, зокрема, можна застосовувати для виготовлення екранів мобільних телефонів. Технології загартування та ламінування скла, які використовуються нині, є досить дорогими, і не забезпечують додаткової міцності після пошкодження конструкції.
«До сьогодні доводилося йти на компроміси між високою міцністю, гнучкістю та прозорістю. Наш новий матеріал не лише втричі міцніший, ніж звичайне скло, але й уп’ятеро стійкіший до руйнування», – Аллен Ерліхер, доцент кафедри біоінженерії університету Макгілла.
Науковці відтворили структуру перламутру шарами скляних пластівців та акрилу, отримавши в результаті недорогий та легкий у виготовленні, однак непрозорий матеріал. Щоб зробити «гнучке скло» ще й прозорим, дослідники налаштували показник заломлення акрилу і змусили його плавно злитися зі склом.
За словами Алі Аміні, провідного автора дослідження, саме це допомогло створити справді прозорий композит.
Надалі вчені планують вдосконалити свій винахід за допомогою розумної технології, яка дозволить склу змінювати колір, механіку та електропровідність.
Природа – чудовий дизайнер. Перламутр, що поєднує жорсткість і м’якість, ніби взявши найкраще з двох світів – водного і земного – відомий віддавна. Намиста з баламутів (породи скам’янілого перламутру) – традиційні жіночі прикраси, їх носили не лише в Україні, але й в усій Східній Європі, та навіть у Мексиці й Тайвані.
Збереглися також історичні розповіді римських авторів Гая Плінія Секунда та Петронія про те, як один винахідник приніс імператору Тиберію Цезарю чашу з гнучкого скла. Чашу намагалися розбити, однак на ній лишилися тільки вм’ятини. Коли ж винахідник заприсягнувся, що він єдиний знає, як виготовити цей матеріал, Тиберій наказав стратити його. Імператор побоювався, що гнучке скло стане ціннішим за срібло і золото.
«Згадуючи про історію з Тиберієм, я тішуся, що наші матеріальні інновації призводять лише до публікацій, а не до страти», – Аллен Ерліхер, доцент кафедри біоінженерії університету Макгілла.
За матеріалами: Tokar.ua
