Польсько-українські відносини через призму історичних фактів, або хто нарощує неприязнь?

Ситуація, яка набрала розголосу в Рівненському обласному краєзнавчому музеї 6 листопада 2017 року за участі польського дипломата наштовхує на численні роздуми.

Так, під час обговорення основної теми круглого столу «Волинський експеримент Г. Юзевського: дорога до польсько-українського примирення у міжвоєнний період» віце-консул РП Марек Запура заявив, що «Української держави в той час не існувало, Львів – то є польське місто і в сучасності можна стверджувати, що Україна подібним шляхом окупувала Крим та Донбас». У свою чергу, українські науковці назвали захід «провокаційним» і заявили, що не варто відзначати дні народження польського окупаційного чиновника Генрика Юзевського, оскільки Польща захопила частину УНР у 1919-1920 рр.  

Слід зазначити, що поданий «Волинський експеримент» був представлений українцям як спроба порозумітися, однак, автори цього проекту чомусь забули розповісти, що польська влада на Волині руками того ж Юзевського знищила українське шкільництво, боролася з «Просвітою» та взагалі перетворила українців на громадян другого сорту. Врешті-решт патріотичних волинян у часи Юзевського сотнями саджали у польський концтабір «Береза Картузька». Відомо, що там відбували «покарання» Тарас Бульба-Боровець, Роман Шухевич та багато інших визначних українців.

Аналізуючи заяви сучасних вищих урядовців Польщі стає зрозумілим, що вони послідовно нарощують польсько-українську неприязнь, приймаючи явно антиукраїнську позицію на зовнішньополітичній арені.

На їхню думку, Польща уже може диктувати свої умови, говорити з позиції сили – так би мовити, зі сторони «старшого європейського брата»,  беручи до уваги ослабленість України військовими діями на Сході. Тут прослідковується історична закономірність - Польща у  ХХ сторіччі скористалася слабкістю молодої української держави (УНР) для  задоволення своїх імперських амбіцій, і починає розкручувати «історичне колесо» уже в ХХІ.

І заяву Марека Запури непотрібно сприймати як слова недалекоглядного політика, а як позицію керівництва РП, що підтверджується виступом президента Дуди та створенням польського списку «Магнітського» щодо заборони в’їзду окремим  громадянам України.    На жаль, ставлення поляків до українців постійно погіршується, і це все – антиукраїнська політика, яка поширюється не тільки через ЗМІ, але й формує певну суспільну думку, впливає на трудові відносини тощо. Зрозуміло, що такий розвиток подій вигідний для Кремля, так як одна з «нафталінових» тез російської пропаганди: «Україна як держава не існує і її територія поділена між сусідніми державами – Росією, Угорщиною і Польщею».

Саме в цьому питанні Російська Федерація стала союзником РП (хоча як показує історія ненадійним і брехливим) в підігріванні імперських амбіцій в напрямку відтворення кордонів Речі Посполитої. Звичайно, для Росії вигідний конфлікт України із суміжними державами, щоб у подальшому змусити її бути у сфері впливу політики РФ.

Основна стратегія Кремля – політично ізолювати Україну та погіршити партнерські відносини з сусідніми державами. Саме ці методи є одними із форм гібридної війни, яку РФ намагається втілити на західних територіях нашої держави.

І прикро, що польські політики та урядовці ведуться на це, не бажаючи пригадати історичні факти поділу Польщі за участі Російської імперії.