У Великодні свята 23-25 квітня 1944 р., на кордоні сучасних Рівненської та Тернопільської областей, відбулася найбільша битва за участю УПА в історії Другої світової війни. Бойові дії охопили територію між селами Антонівці та Гурби. У відкритому бою зійшлися 5 тисяч українських повстанців із 30-ма тисячами бійців Червоної армії та НКВС.
Саме за наказом Сталіна і Жукова проводилась «акція» по очищенню території Кременеччини від дислокованої тут групи УПА-Північ «Богун». Приводом стала загибель на початку 1944-го року радянського генерала - командувача 1-им Українським фронтом Миколи Ватутіна після поранення на Острожчині.
На той час радянсько-німецька лінія фронту змістилася на захід. В тилу Червоної Армії залишилися доволі значні з’єднання українських повстанців. Тож радянські війська у квітні 1944-го методично відрізали комунікації і шляхи для маневру південній групі УПА під командуванням «Енея», аби винищити фізично усіх українських повстанців у цьому краї.
У триденному запеклому бою частинам Червоної армії і НКВС так і не вдалося знищити відділи УПА. В ніч на 25 квітня основній тритисячній частині повстанців вдалося вийти з оточення проривом у бік села Бущі. Таким чином, більша частина відділів УПА зберегла зброю та боєздатність, вписавши безсмертні рядки в Історію української визвольної боротьби.
На жаль, втрати серед українських повстанців нараховувалися сотнями. До цього часу не встановлена точна чисельність загиблих, а історикам і краєзнавцям вдалося віднайти заледве триста прізвищ гурбенських звитяжців. Жодні звірства з боку НКВС, знищення тяжкопоранених упівців разом із медсестрами та цивільними не здатні затьмарити героїзм українського Руху Опору. Ворог лише розлютив, збудив вогненну ненависть до себе і згуртував українців у 1940-х до відкритої боротьби проти більшовицького терору.
Гурби – це наша трагічна, але в той самий час – героїчна Історія! Історія перемоги над ворогом, який мав чисельну перевагу. Це – звитяга українського духу і зброї.
