Там де аромат ворожої кави долітає до наших захисників... [+ФОТО]

Коли дивишся на жевріюче вугілля, що зовсім недавно палало, можна помітити як вогонь намагається "воcкреснути" і періодично де-не-де на декілька хвилин спалахує, облизуючи полум`ям червоні розжарені вуглинки. Щось схоже для мене нині на Сході України. Це спалахуюче полум`я гуркотить по обрію або тріщить автоматними чергами в нічній пустоті. Воно може забрати з собою життя захисників, а може просто швидко затихнути лишившись в пам`яті. І здається, ніби вугілля в деяких місцях зовсім холодне, але виявляється - тоненька ниточка, через яку не приведи Боже перечепитись...Бо знову смерть...

Вони просто ходять і ці ниточки знімають. Вони дивляться в біноклі, вони чистять важку зброю, вони щосекунди готові дати жорстку відсіч, вони по коліна в багнюці, змоклі під дощем, з синіми від холоду руками і втомленими очима. Вони. Хлопці "на нульових". Саме сьогодні, коли ми чуємо про перемир`я, саме зараз - роблять все... аби ми в це повірили. І жили спокійним, мирним, зовсім іншим життям.

Помилково вважати, що конфлікт закінчився. Нашим хлопцям все ще потрібна допомога. Трохи менше аніж у 2014, та від цього не легше. А головне, що військові власноруч допомогають відбудовувати понівечене війною. В школи і садочки ходять дітки, а стан деяких просто не вкладається в голову. Тому давайте підтримувати справжніх. Хоча б тим, що ми знаємо і пам`ятаємо щодня : війна - триває!!!