Невдовзі Рівненська обласна рада ризикує отримати четвертого голову за одне скликання. Причіпним вагоном до цього буде і черговий перерозподіл посад заступників. Чому у залі на Майдані Просвіти так часто "рубають" законно обрані голови, а головне чому так тхне публічною торгівлею посадами? Про це далі.
Демократія не тільки найгірша форма правління (але людство ще не придумала кращої), а й найогидніша. Публічність, плюралізм думок, свобода ЗМІ дозволяють показувати всі таємниці з життя владців. Навіть найбруднішу білизну. І пересічний виборець не тільки може оту білизну бачити, нюхати, а й критикувати її власників за не той фасон трусів. Відсутність заборони на критику влади – одна з найбільших переваг демократії. Владу сварять не тільки в Україні чи Зімбабве, а й Німеччині та Японії. Так – рівень життя різний, рівень податків і соціальна відповідальність теж. Але критика незмінний атрибут. Бо чим більше зобов’язань на себе бере громадянин – тим більше вимагає від влади. Ми робимо мало і вимагаємо від влади стільки ж, голосуємо як попало. Німці платять високі податки, дотримуються законів, але від влади. Я послухати звичайного обивателя – і тут, і там – зрада зрадна. Тільки рівні різні. Єдині хто всім задоволені, і проводять конкурси хто краще любить вождя – мешканці Північної Кореї. У них демократії нема, у них тоталітарна диктатура. Там критики довго не живуть. В принципі не живуть. Їх там собаками заживо розривають.
А ми, українці, як на гойдалках. У нас то надто сильна рука, то надто слабка, то надто хитра і так далі. Ну і ми ясна річ всім незадоволені – 9 років у хаті скраю сидимо і один рік на майдані. І по колу. А зараз новий виток.
Так до чого тут облрада? А до того, що при сильній руці голову облради не обирали. Кого призначили і погодили – за того голосують. І голову ОДА не обирали. Точніше навіть не так – в цій посаді конкуренції не могло бути. Тим паче публічної. Де то бачено було щоб Берташ з Юхименком судились, як це роблять Муляренко з Приварським? Не могло бути такого. І не тільки тому, що вони дружні і пов’язані одне з одним, а тому «нєположено». Тому що «зайдеш потім – я тобі окремо поясню». Така політика партії, така системна дисципліна. І тріснула вона тільки після тотальних вбивств на майдані. Тріснула, але не розвалилась. Тепер її намагаються полагодити нові «майстри», але щось не клеїться. Бо демократія все таки є. Поки що. І мера не нагнеш, і фракції без грошей не змусиш голосувати забудь що. Ні, іноді намагаються через трохбуквенні абревіатури і провадження нагнути… Але ж «поганці» не дуже нагинатися хочуть. Крики, шум, бійки і так далі. Зрада зрадна. Свободу відчули всі.
А свобода вона ж не значить свобода для всіх, чи рівність для всіх. Багато хто з наступників зрозумів це просто – можна робити все, що не заборонено. Що заборонено теж можна, головне з іншими домовитися. От вони й роблять це.
А чого ж так смердить? Бо лайном кидаються. Змусити сторони переговорів піддатися можна силою, розумом, мудрістю, авторитетом. Але все то зараз – великий дефіцит. Та й де тому взятися – для того треба працювати роками. А що ви чули про нинішніх керівників і лідерів фракцій ще років п’ять тому? Де вони були? Точно не в Гарвардах і Сорбоннах. Але не будемо про це. Прорив до влади, а головне доступ до серйозно ресурсу як фінансового та адміністративного – п’янить, і навіть відбирає розум. Якщо він звісно до того був. Кхе, кхе. І хочеться всім показати хто в хаті тато, з ким треба все вирішувати, ну й заодно свій маленький горщик золота захистити від інших поціновувачі владного корита. Це ж всіх без виключення стосується. Бо золото не має багато кольорів і прапорів, як і бажання дістатися до нього.
Ви думаєте при «регіоналах» чи «помараченчевих», чи «багатовекторних» посади не продавались в обласній раді? Я вас прошу. Просто процес торгів був закритим, у одному кабінеті, де головний і авторитетний дядько вирішував кому віддати перевагу. А зараз немає авторитетів серед рівних. Точніше серед однаково ніяких. А змагання чи себто торги слабких (і не тільки до грошей) – завжди відбуваються з купою лайна. Бо ним кидатися найлегше. Вон завжди під рукою - можна дістати з горщика на якому сидиш. І думати не треба. Тому й за твердження голови Рівненської ОДА ми маємо не кризу в облраді, а «турбулентність». Почалась нова гра в стільчик. Поки грає музика і «дітки» з повними пригоршнями лайна бігають одне за одним, вихователі міняють стільчики-горщики і забирають зайві. Кому не вистачить – той вже не голова.
Вам огидно від того і бридко? Хочете сказати - як можна мати таких депутатів? А хто їх вибрав? Якщо, на вашу думку, депутат дебіл, то за ним стоять ще кілька сотень, тисяч таких же вибілів – його виборців. І він на фоні них - еліта, яку вони самі ж і чесно вибрали. Вони - його актив.
Тому менше максималізму і зради. Демократична конкуренція просто допомагає нам побачити реальну картину. Хоч вона огидна і смердюча. Дивіться, добре дивіться. Іншим покажіть і на лобі запишіть. Щоб спробувати не допустити повторення цього наступного разу. Це демократія, вона так працює. Просто треба навчитися користуватися і ретельніше ставитися до вибору.
