Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології.
Дослідження зосереджувалось на тому, наскільки сприйнятливі українці до трьох наративів російської пропаганди, які соціологи вважають особливо серйозними за своїми можливими деструктивними наслідками:
— «Існує серйозний конфлікт між політичним та військовим керівництвом України»;
— «Влада України готова піти на неприйнятні компроміси з росією»;
— «Захід втомився від України й хоче, щоб Україна домовлялася з росією».
Так, у вересні 2022 року в конфлікт усередині влади вірили лише 14% українців, тоді як у жовтні 2023 року таких стало 32%. Попри це, більшість українців (54% цього року проти торішніх 71%) і далі вважає, що політичне керівництво та військове командування діють злагоджено, як одна команда, зазначають у результатах дослідження.
Крім того, також більше українців стали вірити, що влада може піти на неприйнятні компроміси. Минулого року так вважали 5% українців, а цього року — вже 12%. А втім, абсолютна більшість (80%) населення України, як і минулого року, вважає, що влада не збирається йти на компроміси з росією та не піде на них.
Майже третина українців (30%) вважає, що Захід утомлюється від України, його підтримка слабне і що Захід хоче від України поступок росії. Від минулого року кількість українців, які вірять у це твердження, зросла вдвічі (від 15 до 30%). Однак більшість населення країни (63% проти торішніх 73%) вважає, що Захід продовжує допомагати Україні й хоче, щоб війна закінчилася на прийнятних для України умовах.
Соціологи зазначають: люди, які вірять у наративи «розколу», схильні вірити й у дві інші тези. Хоча й серед таких людей більшість (70-74%) все ж не вірить у поступки з боку української влади.
У чому причина таких настроїв?
Заступник директора КМІС Антон Грушецький вважає тенденцію до зростання частки тих, хто вірить у серйозні конфлікти серед керівництва країни та у втому Заходу від України, «безумовно дуже тривожною».
Грушецький зазначає, що не можна зводити пояснення цих тенденцій до лише однієї причини. На його думку, є різні фактори, які впливають на динаміку настроїв: наростання втоми серед населення, особливості постачання зброї від Заходу, несправдження певних очікувань, російська пропаганда, помилки української влади тощо.
Водночас, попри виявлені негативні тенденції, він наголосив на позитивних сторонах: більшість українців у всіх регіонах вірять у злагоджені командні дії керівництва, у те, що влада не піде на неприйнятні компроміси, та вірять у підтримку Заходу. І навіть ті, хто вірить у розкол, виступають проти територіальних поступок і серед них немає «капітулянтських» настроїв.
Чи є якісь регіональні особливості?
Результати опитування свідчать: кількість тих, хто вірить у конфлікт між політичним і військовим керівництвом, а також у втому Заходу від України, зростає у всіх регіонах. Утім, прихильників протилежної думки все ж більше по всіх областях. Також у всіх регіонах більше тих, хто не вірить, що влада піде на неприйнятні компроміси.
