Чи існує в Україні хоч один орган, який би ефективно забезпечував захист суддів, судів і судової влади?
Рада суддів України розробила проект Порядку проведення контролю організації роботи судів Радою суддів України.
5 травня 2018 року Збори суддів Дубенського міськрайонного суду одноголосно вирішили не підтримувати його.
На нашу думку, Рада суддів України перебирає на себе непритаманну функцію контролю та перевірки, втручаючись у внутрішню діяльність суду, що суперечить суті суддівського самоврядування. Рада суддів України покликана представляти та захищати суддів та суди у взаєминах із органами та організаціями. Мета-утвердження незалежності суду, забезпечення захисту суддів від втручання в їхню діяльність, а не навпаки.
В проекті Порядку контролю закладено практично безмежні механізми втручання Ради суддів України у внутрішню діяльність суду, що суперечить Закону.
Дякуємо Апеляційному суду Рівненської області, який довів таку важливу інформацію до суддів місцевих судів, запропонувавши обговорити її на зборах.
Контролерів судової влади більш ніж достатньо. А от справжніх захисників-не вистачає. Сподіваємось, новообрана Рада суддів України змінить свій вектор і зосередиться саме на захисті суддівської незалежності. Колеги із РСУ-Мудрих Вам рішень!
P.S. ДАЛІ АНАЛІЗ ДЛЯ ТИХ, КОГО СИТУАЦІЯ ЦІКАВИТЬ БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО.
Проект Порядку контролю суперечить ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон): п.2 ч.4 ст. 126 Закону до завдань суддівського самоврядування відносить зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність.
П. 1.5. проекту Порядку визначає, що контроль здійснюється шляхом здійснення аналізу та проведення перевірки інформації, оцінки відповідності рішень і дій нормативним актам, співставлення рішень, дій та запланованих заходів отриманим результатам, з’ясування причин відхилення від нормативних вимог, розробки заходів щодо коригування управлінських процесів з метою подолання деструктивних процесів, усунення перешкод для належного функціонування суду, а також поширення позитивного досвіду.
У п. 1.6. проекту Порядку розробник з метою забезпечення контролю наділяє Раду суддів України повноваженнями на здійснення перевірок – комплексних, тематичних, контрольних перевірок безпосередньо в судах.
В п.1.7 вказано, що Рада суддів України проводить планові перевірки. А вразі надходження звернень, повідомлень у ЗМІ щодо неналежної роботи суду, необхідності попередження і вирішення конфліктних та кризових ситуацій – ще й позапланові.
За п.2.3 2.3. до складу робочої групи можуть входити:
- члени Ради суддів України;
- посадові особи Державної судової адміністрації України;
- посадові особи Територіальних управлінь державної судової адміністрації;
- фахівці інших підприємств, установ, організацій (за їх згодою та погодженням з їх керівниками);
- судді, в тому числі судді у відставці.
В п.2.4. міститься вказівка на те, що контрольна перевірка проводиться із завчасним попередженням відповідного суду не менше як за 5 днів, тематична і контрольна перевірка – не менше як за 2 дні. Позапланова перевірка може проводитися без попередження. Мабуть, розробники мали на увазі, що про комплексну, а не контрольну перевірку будуть попереджати за 5 днів.
Але це не має значення, оскільки підстави проведення позапланової перевірки без попередження настільки широкі (наприклад, будь-яке повідомлення ЗМІ, необхідність попередження конфлікту і.т.д), що в результаті Рада суддів наділяє себе практично необмеженими контрольними повноваженнями.
Розділ 3 проекту Порядку контролю наділяє широким спектром прав керівників і членів робочої групи. Незважаючи на те, що в проекті є окремий Розділ 4 під назвою «Права та обов’язки посадових (службових) осіб суду, в п. 3.1., який стосується прав контролерів, покладено обов’язок на відповідальну особу суду надати пояснення за фактом виявлення порушень. В дужках розтлумачено, що факт відмови осіб, причетних до виявлених порушень, від надання письмових пояснень фіксується в тексті довідки, що складається за результатами перевірки. В п.4.2. ще раз дублюється обов’язок посадових осіб суду давати усні та письмові пояснення з питань щодо предмету перевірки.
Збори суддів звертають увагу, що дані вищезазначені положення суперечать ст. 63 Конституції України. Пункт.6.3 проекту Порядку контролю наділяє голову Ради суддів України, його заступника чи голову комітету з організаційно-кадрового забезпечення та органів суддівського самоврядування повноваженнями ініціювати питання про притягнення винних осіб до відповідальності.
Стаття 130-1 Конституції України визначає, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування. У запропонованому Положенні останне зневільовується .
Вказані принципи конкретизовано у статті 126 Закону, яка у частині 2 визначає мету функціонування органів суддівського самоврядування - сприяння створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утвердження незалежності суду, забезпечення захисту суддів від втручання в їхню діяльність.
Закон визначає також організаційні форми суддівського самоврядування – збори суддів, Рада суддів України, з’їзд суддів (ст. 127 Закону) та наділяє їх певними повноваженнями на виконання визначених Конституцією України та Законом завдань суддівського самоврядування.
Відповідно до ст. 128 Закону збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань, що є обов’язковими для суддів та працівників цього суду.
Тобто, вирішення питань внутрішньої діяльності суду входить до повноважень зборів суддів даного суду.
Стаття 133 Закону визначає, що Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів України; повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються законом та положенням про Раду суддів України, затвердженим З’їздом суддів України.
Частина 8 даної статті до повноважень Ради суддів України відносить розробку та організацію виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів (п.1); здійснення контролю за організацією діяльності судів, заслуховування з цих питань Голови Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України ( п.3); внесення пропозицій щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (п.4).
Системний аналіз норм Закону, що визначають повноваження органів суддівського самоврядування, зокрема Ради суддів і зборів суддів конкретного суду, дозволяє зробити висновок, що Закон уповноважує Раду суддів на вжиття заходів поліпшення організаційного забезпечення діяльності судів загалом та наділяє повноваженнями контролю саме у цій сфері, не надаючи повноважень на втручання у внутрішню діяльність конкретного суду.
Аналогічний висновок випливає з аналізу змін у законодавстві про судоустрій і статус суддів. Закон «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 07.07.2010, чинній до 28.03.2015, відносив до кола повноважень відповідної ради суддів (загальних, адміністративних або господарських судів) здійснення контролю за організацією діяльності відповідних судів та заслуховування інформації голів цих судів про діяльність судів, а також звернення з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 122 Закону).
У процесі впровадження судової реформи, черговий етап якої завершився ухваленням Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», припинено повноваження із контролю за діяльністю відповідних судів та у подальшому такі повноваження Раді суддів не надавались.
Організаційне забезпечення діяльності судів регламентується Розділом XI Закону.
Стаття 147 Закону визначає систему забезпечення функціонування судової влади. Так, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.
Стаття 151 Закону визначає Державну судову адміністрацію України - державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом та визначає її підзвітність Вищій раді правосуддя у межах, визначених законом.
Відповідно до ст. 155 Закону організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Діяльність апарату регламентується Положенням про апарат суду, розробленим на підставі типового положення про апарат суду та затвердженим зборами суддів відповідного суду. Типове положення про апарат суду затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Вищою радою правосуддя. Персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу несе керівник апарату суду, який підзвітний у своїй діяльності зборам суддів та підконтрольний голові суду.
Законодавець, визначаючи повноваження на «здійснення контролю за організацією діяльності судів», конкретизує й засоби його здійснення - «заслуховує з цих питань Голову Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України», не уповноважуючи Раду суддів на перевірку діяльності конкретного суду.
Положення проекту Порядку не відповідають загальним засадам суддівського самоврядування та завданням Ради суддів України, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому його не може бути затверджено Рішенням Ради суддів України.
Олександра Жуковська, суддя Дубенського міськрайонного суду, текст зі сторінки на Facebook.
