Народ обирає ту владу, на яку заслуговує. Це твердження відомої приказки можна навіть розширити. Бо виборці зазвичай тільки говорять про прагнення змінити владу, обрати щось не таке, європейське. А по факту - обирають те, що більш знайомо, ближче і зрозуміліше. Краще гірше, але своє. Не всі однакові, звичайно, але стійка, необхідна для результату більшість робить саме так. І дивляться такі люди у виборчий бюлетень як у криве дзеркало, а обирають в підсумку когось хоч трохи віддалено схожого на себе.
Бюджети участі – за задумкою мають стимулювати людей до прийняття рішень в своєму місті, вчити їх не тільки критикувати, а й пропонувати ідеї та бути співвідповідальними за їх вирішення. У місті за проекти громадського бюджету голосують вже третій рік поспіль. Попри ріст популярності громадського бюджету у Рівному, щороку з’являється все більше проблемних питань.
На третьому році громадського вибору проектів все стає схожим на звичайні українські вибори. З всіма атрибутами. Ми вже бачили вкидання пачки бюлетенів, голосування за ті чи інші проекти мало не в примусовому порядку, дорогі агітаційні листівки, агітаційна матеріали «на правах реклами» в ЗМІ, підвезення виборців автобусами для «каруселі», участь у подачі проектів депутатів та кандидатів в мери та депутати. І що характерно - найбільшими «зборщиками» голосів стали навіть не проекти депутатів, а спортивні майданчики для шкіл. Хтось з батьків на Facebook навіть жалівся, що батьків мало не змушують йти і голосувати.
Якщо так далі піде – то скоро, для того щоб виграти у виборах проектів, треба буде витратити часу, ресурсів і зусиль на суму більшу чим сам проект.
А ще, поки що більшість проектів громадського бюджету не є надто оригінальними чи неординарними. Нового дихання і свіжого незамуленого погляду на вирішення проблем міста в проектах справді небагато. Фактично відсотків 70 проектів – це закривання дірок у сфері освіти, спорту чи ЖКГ, куди не вистачає грошей звичайного бюджету. Чимало порцій критики отримували свого часу інноваційні проекти – наприклад, дерева з сонячними батареями та лавки біля музею. І критикували їх в мережі не менш завзято, ніж фонтан та інші ініціативи міського голови.
Але… Та картина, яку ми маємо, - це не погано. Адже новий інструмент участі громади в прийнятті рішень просто показав той рівень, який є насправді. Як рівняни ухвалюють рішення на виборах, так само обирають і проекти громадського бюджету. Таке собі дзеркало реального стану речей.
І кричати «зрада» тут варто в останню чергу. Треба допрацьовувати положення про громадських бюджет, ставити якісь обмеження, більше працювати з потенційними авторами проектів та тими хто за них голосуватиме.
Впроваджувати бюджетну культуру в маси – не простіше ніж тягнути з болота бегемота. Але «лупати цю скалу» дуже потрібно.