Звертали увагу на стрічку новин в Фейсбуці? 53 бригада, Порошенко на відпочинку, і ще з чимало топ-тем неоднозначного походження. Водночас важливе і суспільнокорисне залишається поза увагою. Але цікавий факт не новин, а те, що люди із різних прошарків суспільства, різним рівнем освіченості та поглядів на життя, в соціальних мережах поводяться однаково: репостять безглузді політичні демотиватори, лайкають публікації з сумнівних джерел, залюбки обговорюють пости зі#зрада. Щось з людьми не так?
Напевно, в 21 сторіччі одночасно з технологічним розвитком, набули нових рис соціальні стосунки у самому суспільстві. Представники старої школи медіатехнологій все ще користуються перевіреним часом підходом ділити соціум на цільові аудиторії та формувати окремий унікальний меседж, ідею, посил, контент (картинку) для кожної такої аудиторії. Адже, логічно що до людей з середньою освітою говорити епітетами чи алегоріями може бути малопродуктивним, як і «базарити» до інтелігентів. Не без винятків, але новий виток спіралі історії демонструє, що правила - динамічні. Індикатором змін є критичне мислення. Адже чим ще, як не його слабким проявом, пояснити, що навіть добре освічені люди почали вірити в розп’ятих хлопчиків і снігурів на обід. А все тому, що нова школа масових комунікацій злегка “підтирає” кордони між цільовими групами, орієнтуючи свою інформаційну діяльність лише на психологію натовпу. Натовп безликий, а тому ще краще керований. -Хто хоче змін? -Ми всі? -Хто хоче змінювати? ...тиша… Це і є колективна безвідповідальність в дії. Немає більше «люди з вищою освітою», «домогосподарки», «працівники бізнесу», «держслужбовці» тощо. Є ватага, яка, незалежно від інтелектуального розвитку, кількості прочитаних книг, каналів отримання інформації та соціального стану її членів, керується відсутністю критичного мислення.
Це швидко адаптували ЗМІ, яким такий підхід розв'язав руки. Піпл хаває все. Шок, критика, голослівні гасла, популізм засіваються і засвоюються в непевній свідомості натовпу мов в благодатній українській землі. Головне, щоб мотив був близьким душі і серцю. Звідси й розвиток агресивної ідеології й радикалізації суспільств по всьому світі. Це не нове явище, пригадати лише б радянський та нацистський тоталітарні режими. І нині є достойні приклади, але мова не про прояв, а його коріння.
Ще до набуття популярності соцмереж та інтернет ЗМІ, мене дивували представники прогресивної інтелігенції, які на колінах повзали по церкві. Всі ми часом потребуємо поговорити з Богом, помолитися, але ж не принижуватися. Історія, фізика, хімія не заперечують існування Бога, але ставлять під сумнів канони богословів, написані за середньовіччя. Зрозуміло, що ті письмена робилися малописемними і забобонними дідуганами в чернечих рясах для взагалі неписемної пастви (стада = читай “натовпу”). І якщо церква законсервувалася десь в 10-16 століттях, то ми ж - НІ. Але як і тисячу років тому, з покоління в покоління, люди вишиковуються у черги, щоб цілувати руки священикам або розповісти їм у сповіді пікантні історії. Так роблять всі довкола, то може так повинно бути?! Цей приклад злегка проливає світло на факт, що не освіта має визначальне значення чи прогрес, а критичне мислення. І сьогодні ми це бачимо особливо чітко. Коли соціальні мережі, як стіл паталогоанатома, демонструють, що в кого всередині. Часто, навіть не читаючи, лайкаємо, репостимо те, що лише по заголовку співзвучне нашим особистим мотивам, а репости з негативом розходиться як свіжий хліб. Ніхто не хоче читати довгі чи позитивні тексти, багато букв в одному місці одночасно - лякають, а увагу привертають лише з десятком знаків !!!!!!!!!!!!!! Так кожен з нас із спостерігача та співпереживача подій в 20 столітті, стає учасником та навіть ініціатором подій у 21 столітті.
Ще донедавна пропагандисти мусили проявляти креативнсть в нав’язуванні своєї пропаганди цільовим аудиторіям. А сьогодні - нам дають лише канал (соціальні мережі, блоги, інтернет видання тощо), а ми самі створюємо для себе пропаганду. Самі її розкручуємо, самі потім з нею боремося. Час від часу кісєльові лише підливають масла в багаття, щоб тліло. Каюся, деколи і самому руки чухаються піддатися на загальну істерію та щось перепостити. Адже колективна думка заразна. Гуртом легко бути і прокурором, і суддею, і навіть катом. Біда - колективна пам'ять коротка: ті, проти кого ще кілька років тому люди виходили з протестами та вимагали притягнути до відповідальності, сьогодні в кумирах. Бо натовп - це релігія, яка зорієнтована на придушення критичного мислення. Не задумуйся, не аналізуй, вірь написаному (сказаному) без сумнівів...
Олександр Гайн, прес-офіцер Литовсько-польсько-української бригади, текст зі сторінки на Facebook.
