Був час, коли в лікарнях фінансувалися умовні ліжко-місця. Тепер будуть фінансуватися умовні декларації. Раніше оплачувалися ліжка, на яких фактично могло не бути пацієнтів. Тепер будуть оплачуватися декларації, по яких фактично пацієнти можуть не звертатися по допомогу. Раніше гроші ходили за ліжками, після реформи будуть ходити за деклараціями.
Раніше лікар отримував фіксовану зарплату, без урахування об‘єму роботи. І далі має отримувати платню без урахування такого об‘єму. Бо рахуватися буде кількість декларацій, а не фактична робота. В результаті більше отримає не той, хто більше працює, а той хто працює менше. Бо 100 декларацій зі здоровими і 100 з хворими дадуть однакову зарплату. Тільки обслужити 100 хворих значно важче, ніж 100 здорових.
І вже тепер лікарі включили свою кмітливість і підписують декларації з тими, у кого тонша амбулаторна картка. А той, у кого вона в кілька томів, обиратиме свого лікаря значно важче. Або залишиться без нього.
Якщо 100 здорових не підпишуть декларації з лікарем, лікар фінансування не отримає. Але кудись цих 37000 грн, передбачених на умовних 100 пацієнтів, підуть? Куди, за ким і на що?
Багато моїх друзів уже додали на свої аватарки підписи про підтримку особистості. Але кажуть, що зробили це на підтримку реформи. Все, як у реальному житті: кажемо одне, маємо на увазі інше. Або, як з реформами: проголошуємо, що реформуємо, а по факту - міняємо фасад.
Павло Сільковський, лікар-анестезіолог Рівненської обласної дитячої лікарні, текст зі сторінки на Facebook.
