Уяви собі, що ти, наприклад, плиточник. І чуєш, що в лікарні є вакансія різноробочого. Платять 3200 грн/міс (менше ж не можна). І ти такий: о, так, я йду працювати! Допомагати хворим – це мрія мого життя! Але не все так просто. Щоб ця мрія стала реальністю, одному чуваку потрібно дати по курсу 100$. Неочікувано, та ладно, не здаватися ж на півдороги. І ти стаєш різноробочим. Ходиш по лікарні, обкладаєш плиткою туалети, ординаторські, коридори. Кілька разів навіть в операційну довелося заходити. Люди бачать твою роботу, посміхаються, радіють.
Тільки колеги по цеху постійно дістають. Навіщо ти туди пішов? Ти ж нормальний мужик! Раніше на халтурках за тиждень більше заробляв, ніж там за місяць! Що ти там забув? І ти такий: та ну вас! Одні гроші в голові. Нічого святого не лишилося! А державі хто допомагати буде?
І ти так щиро це кажеш, що сам віриш. Бо й справді: лікарня стає гарнішою, плитка твоя лежить. Звичайно, в роботі тепер постійні косяки, але ніхто ж не чіпляється. Добре, що й так працюєш. Потрібно тепер, скажімо, раніше додому. Зібрався і пішов. Набридло робити; сказав, що чогось немає – і сидиш собі, скільки хочеш. В лікарні теж халтурка буває. І доктори тепер до себе наймають, нові клієнти з'явилися. Сам на себе робиш, прораба над тобою немає. Добрина, одним словом. І пенсія якась заробляється, таке.
Але все в житті змінюється. І завгосп у лікарні теж. В якийсь момент тебе попереджають: прихід і відхід з роботи буде контрольованим, на початку і в кінці роботи будеш дихати в Дреггер, робочий одяг щоденно має бути чистий, охайний, напрасований. Квадратура плитки буде нормована, якість роботи – під контролем. Це для початку. Далі будемо вимагати, щоб отримав диплом плиточника, без певного рівня ЗНО на навчання не візьмуть. По лікарні – ніяких халтурок, за цим суворо слідкуватимуть стажери з НАБУ.
Дуже швидко потрібно повністю перейти на європейські стандарти укладання плитки, читати спеціалізовані видання в оригіналі і дякувати за можливість називатися співробітником лікарні. І у тебе щелепка відпадає і ти тихесенько так і несміло: а умови праці, зарплата зміняться? А завгосп над головою: що?!! Це хто там на початку казав, що хоче людям, державі допомагати? Нагадати? Анекту показати?! На фейсбук виставити?!
І ти тихенько так щелепу назад, голову в плечі і пішов вчити англійську, читати журнали, ходити чистеньким, тверезим, плиточку класти правильно, жити дисципліновано. І такий відкриваєш англійський журнал якось і об'яву читаєш: в лікарню Лондона потрібен плиточник. Вимоги: англійська, дисципліна, без шкідливих звичок. Зарплата – 3200. Фунтів стерлінгів. І соціальний пакет. І ти їдеш в Лондон. І дуже сильно вдячний своєму завгоспу, якого нещодано подумки не злим, тихим словом називав. Бо ця об'ява, виявляється вже 2 роки висить. Тільки, якби не завгосп, ти про неї так і не дізнався б.
Павло Сільковський, лікар-анастезіолог, текст з сторінки автора на Facebook.
