Скоро День Святого Миколая, Новий рік та Різдво. Дітки вже пишуть листи Святому Миколаю чи Діду Морозу. Просять багато чого. А батьки, як таємні помічники сивобородих дідуганів, намагаються виконати ці прохання. Хто з нас не писав такі листи? Хоча раз в житті це робили майже всі. Я згадую своє дитинство. Ми тоді, відверто кажучи, навіть побоювались просити щось дуже серйозне. Адже за часи союзу не було такого різноманіття іграшок, гаджетів. Взагалі в часи дефіциту було непросто щось дістати. Але батьки старались нас порадувати. І це було головне!
На мою думку, любов батьків до дітей вимірюється не вартістю купленого телефону, а кількістю приділеною уваги, часу витраченого на виховання, любов’ю, яку віддають батьки дітям. А цю любов дітки нам завжди повертають. Як не мене для щастя достатньо простого малюнка, теплих обіймів і слів «Тату, я люблю тебе».
З часом я зрозумів – для батьків, які стали вже дідусями і бабусями, важливо не подарунки від дітей та внуків, а їх товариство, час проведений разом. Подарунки вони самі нам роблять навіть коли ми просимо їх не клопотатися, навіть коли подарунок зроблений на останні відкладені з пенсії гроші. Впевнений - кожен розуміє про що я кажу. Просто батьки хочуть, щоб ми часто приїжджали, щоб ще частіше телефонували. Це важливо! Це не купити, як не можна купити час! Цінуйте це! Робіть! Щоб потім не довелося жалкувати за втраченими можливостями!
Приїжджайте частіше до батьківського дому. І не тільки на свята. Збирайтеся великими родинами – від найменшого до найстаршого. Це те чого вчать нас не тільки сімейні психологи, а й християнські традиції. Це запорука щасливої родини. Такої родини, де подарунки, щастя, здоров’я Святий Миколай приносить не тільки дітям, а й дорослим.
З прийдешніми святами!
Роман Шустик, головний лікар Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. Віктор Поліщука, текст зі сторінки на Facebook.
