Романа Шустика в місті знають не тільки як високопрофесійного лікаря, а й популярного блогера в соціальних мережах. Його дописи читають та обговорюють багато людей, адже він говорить по близькі для простих людей теми – добрі справи, християнські цінності, родину, здоровий спосіб життя. З 2015 року пан Шустик очолює Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука, а торік Рівненська обласна рада продовжила з ним контракт ще на п’ять років. Воно й не дивно, адже під час робити лікар продемонстрував високий рівень публічності, проводить регулярне публічне звітування про роботу закладу. Приймальня лікаря завжди повна людей, його телефон не замовкає, він постійно комусь допомагає радить і підтримує.
Роман Петрович ви постійно в телефоні, постійно спілкуєтесь з людьми. Чи не важко жити в такому режимі?
Не важко. Адже за кожним дзвінком - людські проблеми, дуже часто питання здоров’я і життя. Багато з цих питань не можуть чекати. Тому доводиться бути завжди на зв’язку.
Ми маємо допомагати людям, робити добро. Для цього ми прийшли в цей світ. В цьому наша велика місія. Хоча дуже часто друзі жартують, що колись таки відберуть силою в мене телефон і змусять відпочити. Поки, що у них нічого не вийшло.
До речі, Ви дуже активно ведете свій Facebook, а віднедавна ще й Інстаграм. У Вас багато підписників, люди дуже активно реагують на ваші дописи. Соцмережі для вас – це?
Можливість в першу чергу ділитись своїми думками та переживаннями. Колись писав про це у одному з блогів. Чесно, я й сам здивований тим, що це подобається людям. Але соцмережі дозволяють обмінюватися думками з багатьма хорошими людьми, організовувати соціальні ініціативи. А ще люблю читати відомих людей і їхні думки. Часто посилання на хороші публікації мені надсилають друзі.
Зараз зростає мода на соціальні мережі, багато політиків долучаються пробують вести свої сторінки. Щоб ви, як досвідчений блогер, їм порадили?
Мені дивно чути, що я блогер… Складно щось радити політикам… Адже я не політик, і ніколи ним не був. Я навіть депутатом жодної ради не обирався. Я просто маю певний управлінський і життєвий досвід. Ділюся своїми думками. З соцмережами вперше познайомився років до три тому. Але й навіть зараз не можу назвати себе впевненим користувачем. Весь час питаю порад в друзів, знайомих родичів. Раджуся як краще зробити. Деякі пости перед оприлюдненням взагалі виписую на папері, потім довго перечитую і редагую. Хочеться точно передати думки, бо слово теж має вагу.
А поради… як на мене треба просто бути сам собою і залишатися щирим з своїми друзями по мережі. Нові медіа вони ж як дзеркало – не роблять нас кращими – просто показують таким як ми є.
Після президентських виборів з’явилась велика мода на нові технології – різноманітні відеозвернення. На вашу думку політика має бути більш сучасною і віртуальною?
На мою думку політика має бути більш людяною. Незалежно від посади, кожен має думати як допомогти людям, знаходити можливість робити добрі справи. Так має бути. Бо Господь усе бачить. А добро завжди повертається. Це я знаю точно. Як то кажуть, з власного досвіду. Тому, які б випробування нам не давала доля – ми маємо робити більше добра. Пам’ятати, що всі ми під Богом ходимо і нам не має бути соромно за наші вчинки людьми, перед нашими нащадками. Жодним чином не можна ховатися від людей за уявними стінами Інтернету. Маємо допомагати людям, розвивати наш край. Я дуже люблю своє рідне Рівне і хочу, щоб воно розвивалось. А для цього необхідно об’єднувати зусилля людей, чиновників і політиків на всіх рівнях.
До речі, зараз активно обговорюється тема децентралізації і зокрема об’єднання Рівного з сусідніми громадами. Яка ваша думка?
По перше, децентралізація – це дуже хороша реформа. Молю Бога, що в українців вистало терпіння зробити все задумане. Що ж стосується Рівного об’єднання Рівного, то тут треба спиратися на дві речі: думку експертів і волю людей. Адже експерти знають як буде краще зробити для всіх та можуть пояснити все. доступному мовою. Тим часом люди тут живуть, все це робиться для них і вони мають вирішувати. Такі об’єднання мають не тільки стимулювати економічний розвиток краю, а й робити життя людей комфортнішим і простішим. Люди до речі, це ж це добре розуміють. Я спілкуюсь часто з людьми на ринку, на вулицях міста – вони досить тверезо оцінюють переваги децентралізації. Хочуть покращення транспортного сполучення, покращення інфраструктури, ремонту доріг, шкіл і садочків.
А щоб Ви на Рівненщині розвивали в першу чергу?
Хотів би як лікар сказати, що виключно медицину. Але я ж не тільки лікар, а й мешканець Рівного. Тому розумію, що розвиток медицини, закупівля нового обладнання – все це залежить в першу чергу від наповненості бюджету. А наповнювати бюджет податками можуть тільки успішні підприємства. В тому числі малий і середній бізнес. Для розвитку ж підприємств треба інфраструктура, чесні, прозорі правила гри та прозорі умови роботи влади. Це знову ж таки важливо для людей, адже це більше робочих місць, збільшення рівня зарплат, а, як наслідок, і пенсій. Люди мають право гідно жити і заробляти в себе на батьківщині. Я з великою шаною ставлюся до людей праці, тих хто не чекає подачок, а чесно заробляє на життя. І неважливо де це відбувається – під час торгівлі на базарі чи під час заробіток за кордоном. Люди хочуть вижити, забезпечити родину, зробити зрештою свою країну кращою. Це достойне найвищої шани. Праця достойна шани і гідної оплати. Маємо робити все, щоб люди мали можливість працювати на батьківщині, отримувати достойну заробітну плану, утримувати родини.
Проблеми молодих сімей зараз на слуху. На вашу думку, як можна Україні, зокрема і Рівному виграти битву за молодь? Щоб вона не виїжджала в інші міста та країни?
Наша молодь дуже талановита у всьому: спорті, науці, громадській діяльності, бізнесі. Молоді рівняни прославляють наше місто по всьому світу. Вони – майбутнє. Наші діти будуватимуть місто таким, яким вони його бачать в майбутньому. Але для цього молоді потрібні умови для самореалізації. Нові робочі місця, умови для створення власної справи. Для того, щоб розвиватися і будувати власну родину – молодь має мати можливості добре заробляти тут, у нашому місті.
Крім того, для вдалої конкуренції за молоде покоління місту необхідна і інфраструктура. Рівне має бути справді комфортним для проживання молодих сімей. Садочки і школи, якість освіти, доступність позашкільного розвитку, спорту – це важливий фактор для кожної родини.
А ще дуже важлива безпека. Хоча багатьох часто лякають зведення новин та прес-служб правоохоронців, та Рівне насправді достатньо безпечне місто. Але зупинятися точно не варто і потрібно впроваджувати новітні системи громадської безпеки переймати досвід кращих європейських міст.
Про молодь Ви знаєте не з чуток, адже й сам батько двох доньок. Чи часто відпочиваєте від робочих клопотів, як проводите час дома? Хто ваш «друг» після роботи – телевізор, диван, комп’ютер, велосипед..?
Велосипед точно є. Зранку і ввечері об’їжджаю весь Басів Кут. А ще маю домашнє господарство: курей, качок, гусей, індиків, кролів, нутрій, овець. Приходжу додому і перемикаюся. Дуже люблю сільське господарство. Влітку вся дітвора з Басового Кута прибігає до нашого двору подивитися на тварин. Я народився в Рівному, а вся моя рідня родом з селища Степань Сарненського району. В нас завжди було домашнє господарство та город. З дитинства я допомагав батькам доглядати за цим всім. Є воно і зараз. Нам того господарства стільки й не треба. Ми з дружиною багато чого роздаємо рідним, друзям. Але потрібна ж якась віддушина. Зрештою кожне має вміти працювати руками.
Що можете побажати рівнянам?
«Треба почати з себе» – це не просто слова. Адже великі звершення починаються з малих справ. Радію, що у Рівному чимало небайдужих людей. Вони успішні в своїх справах, але й не забувають про справи громадські. Приємно бути частинкою таких активностей, адже розумієш наскільки це важливо. Ми самі впливаємо на власне життя. Своїми вчинками програмуємо наше майбутнє! Не варто чекати манни небесної від влади. Все в наших руках! Ми маємо пам’ятати, що прийшли в цей світ недаремно. Ми маємо розвивати своє місто, свій край, свою країну. Робити це так, щоб не було соромно перед наступними поколіннями. Щоб наші діти, онуки, правну пишались нами. Бо Україна сьогодні – це земля наших нащадків. Наша мрія та мета зробити її сильною Україною.
