Напевно, всім хто неодружений, родичі/знайомі/колишні онокласники, одногрупники при зустрічі задають стандартний шаблон питань: "А коли женишся? Вже діток треба! А як же сім'я? Пора вже, бо не встигнеш і т.д. Після цього, починається довгий перелік твоїх колишніх однокласників, одногрупників, сусідів у яких вже є діти. І вони молодці, а ти - нє. Тому давай, дєрзай бігом. А ще, чув історії про бідкання дівчат, які з жалем розказували, що їм вже 20 років, а дітей ще немає. Але чомусь, мало кого хвилює, що буде далі. Щоб стати батьками - для цього не потрібно багато розуму чи вміння. А от виховати дитину, закласти в її голову правильні знання, доглядати за нею так як потрібно- ось що важливо, і що є найважливішим тестом. Проте, в мене складається таке враження, що є люди, які над цими питаннями не задумуються. Для них головне досягнення - зробити, а далі якось воно буде. От я і став випадковим свідком того, що буває з дітьми які народжуються в таких батьків.
Стою у довжеленній черзі в "Вопаку" на 12 школі (там по-іншому не буває). За кілька кас від мене, в чергу підходить мамаша років 26 +- а перед нею біжить малюк - рочків 4. Перед касами стоять вітрини з солодощами та жуйками. Малюк підбігає до них і починає тягнутися до "чупа - чупсів". Мамаша виймає з прилавку чупачупс і простягує малюку зі словами: "Бери. Зараз мама тобі купить якщо хочеш". Малий довго не вагаючись бере ту цукерку і прямо в обгортці починає запихати собі до рота. Мамаша це все бачить, але ніяк не реагує а просто спостерігає і теревенить зі своєю подругою. Малий не збирається зупинятись і слюнявить цукерку повністю, аж до палички.Ми з товаришем знаходимось в шоці від побаченого. Та цукерка валялась незнати де, незрозуміло хто її лапав, а тепер вона повністю в роті дитини. Проте, це не фінал. Цукерка випадає з рук малюка і починає котитись по підлозі. Малий починає йти за нею, за ним йде його мама. Вона допомагає підняти цукерку з підлоги, і цукерка що? - правильно, знову опиняється повністю в роті дитини! Мамаша бере малого на руки, і замість того щоб відібрати говорить : Ну гризи-гризи, тиж всеодно її не відкриєш. І далі спокійно теревенить з подругою... А потім, цю мамашу ставлять в приклад іним.
Володимир Морозюк, громадський активіст, текст зі сторінки на Facebook.
