Не бути одноособовим суддею, а поважати права інших на свою думку та переконання. Це мабуть чи не найважче для кожного. Емоційно зробити на місці «розслідування суд і казнь» - воно звичайно неважко. Але що далі? Що якщо перед тим порахувати до 100 і тільки тоді виступати з промовами?
Гендерна тема одна з тих небагатьох, яка завжди може посварити українців. Та й не тільки українців. Якщо ж більш важливих питань нема, то завжди можна поговорити про рівність чи не рівність когось з кимось. Чоловіків з жінками, однієї раси від іншої, людей з традиційною орієнтацією і людей з нетрадиційною орієнтацією… ааам ну і так далі. Бо я, чесно зізнатися, й сам не знаю хто там кому в чому нерівний – так багато тих нерівностей зараз позафіксовували. Ну позафіксовували той грець з ним – все одно більшість обивателів в тому, ну бельмеса не розуміють. Питання інше – в пріоритетах і цінностях, яких всі дотримуються під час палких дискусій. І не тільки у Фейсбук, а й в ефірах радах і парламентах.
Чи підтримують я рівність людей у правах за статтю? Та будь ласка. Тут я взагалі фемініст – хочете рівні права і можливості – нате. Хочете бути слабкою половинкою біля сильної – будь ласка. Головне щоб вибір був. А зробите його – то щоб потім не шкодували.
Чи підтримую я традиційні сімейні цінності – питання риторичне і очевидне. Підтримую, як то кажуть власним прикладом. Але спеціально на паради з цього приводу не піду. Ну бо сімейні цінності це моє особисте, а не для параду. На мою думку. Чи ставлюсь я негативно до ЛГБТ і так далі. Ну поки це не порушує мої права – очевидно ні. То їхне право на своє особисте. Головне, щоб мені не нав’язували. А хочуть робити марші рівності – будь ласка. На свій страх і ризик, бо не всі ж такі демократичні як я. Але й на цей марш не піду. Мої то права на рівність не порушують – чого мені марширувати.
Чи підтримую я сліпе і безапеляційне блокування поправок до законів щодо питання гендеру – ні. Особливо на основі переконання «тому що я так не хочу і всьо». Міняти чи не міняти закони питання політичне - якщо виборці підтримали на виборах більшість політиків, які за те щоб міняти – то вочевидь вони не проти зміни. А не підтримали – то сорі. Чекайте наступних виборів і ведіть серед людей роз’яснювальну роботу. Може тоді. Дописуйте гендер.
До чого я веду. Мені то якби не зовсім пофіг на ці питання, але й не наскільки для мене це важливо, щоб ламати списи у словесних баталіях на чийомусь боці. Ключовим має бути інше. Раз ми вже вимагаємо від інших поважати права та свободи кожного, то варто бути до кінця чесними. І не піднімати на кпини і образи інших людей, тільки через те, що у них інше переконання. Не треба називати прихильників традиційної сімї «застарілими варварами» і «інквізицією», «що важливіших питань не найшлося». Так само і не варто вішати на всіх прихильників рівності ярлики «під…асів», «содомітів» і так далі.
Не тільки Господь вчив поважати людей з іншою точкою зору, а й Конституція та закони. Кожен має право на свободу думки і висловлювань, кожен має право на мирні зібрання. Законне право. Як і прихильники ЛГБТ та і його противники. Мирно, цивілізовано, в рамках закону – та будь ласка. Ходіть хоч кожен день. Це ваше право, якщо тема вам так справді болить. Це і є демократія. І в тій же Німеччині чимало людей є прихильниками традиційних сімейних поглядів. А що вже про прогресивну сусідню Польщу говорити – пам’ятає протести проти заборони абортів?
Але повага до іншої думки і вихована дискусія – це те що відрізняє нас від папуасів. Може варто поменше вдаватися до сарказмів, іронії та кпинів з чужої думки. Особливо, коли ваші дописи читають люди.
Це напевно і буде повагою до прав і свобод інших? Чи я не маю рації?
