Спочатку цей матеріал задумувався, як стаття про благодійну акцію для підтримки Школи профорієнтації «Сонячні діти», яка проходила днями у пабі «Сталева гора». Але зрештою, це стаття про благодійність, втому і українську музику.
17 травня, у «Сталевій горі» відбувся благодійний концерт лідера гурту «Мері» Віктора Винника на підтримку ініціативи Школа профорієнтації «Cонячні діти»! Це вже другий проект для допомоги дітям з аутизмом. Попередній проект «Відкрий світ для дітей з аутизмом» успішно функціонує в місті вже майже півроку.
Цього разу у «Сталевій горі» окрім концерту Віктора Винника, якого більше знають, як лідера гурту «Мері», проводився благодійний аукціон. Лотами на торгах були картини дітей, вироби народних промислів (здається так правильно називається), книги Юрія Журавля та диски гурту «От Вінта». Власне одним з активних організаторів дійства був музикант «От Вінта» Володимир Загиней з дружиною.
Володимир бідкався, що мало людей прийшло на захід. Хоча все ж вдалося зібрати немалу суму для потреб школи. Та людей і справді було мало. Навіть під час аукціону, частину лотів розійшлось між самими організаторами. Кілька виробів собі придбав ведучий дійства Міцик Гонібєс.
Тут, на мій погляд є дві причини: брак розкрути заходу і втома людей від, так би мовити – благодійності. Реклами було малувато. І тут претензія, як до організаторів так і до представників рівненських ЗМІ. Які подібні благодійні акції висвітлюють за залишковим принципом: коли є порожнє місце для реклами, нема що поставити в новини і головне - якщо не забули. От тут якраз й недопрацювання організаторів, котрі зазвичай обмежуються прес-релізом і повідомленням десь в соціальних мережах. А ще, за три роки війни багато людей втомились від негативу, волонтерства, благодійності. І часто просто воліють не помічати тих, кому потрібна допомога. Таке життя. Та повернемось до концерту.
Я знаю багато пісень гурту «Мері» і у 2010 році, під час їх виступу у Рівному в рамках виборчої компанії «Нашої України» познайомився з музикантами. Цього разу я не нагадував Віктору Виннику про наше давнє знайомство. Об’єктивно, таких знайомств в артистів десятки тисяч. Та цього разу я побачив трохи іншу людину. Мабуть всі ми змінюємось…
По завершенні концерту ми посиділи ще потеревенити. Попили, хтось чаю, а хтось пива. І роз’їхались спати. Перед тим домовившись, що зустрінемось за кілька днів у Луцьку, де «Мері» даватимуть концерт у місцевому пабі «Лучеськ».
Сімдесят кілометрів на захід і знову зустріч з «Мері». Тільки перед тим, зустріч ще з купою знайомих рівненських облич. Як виявилось, серед тих хто цього дня прийшов на концерт рівняни складали мабуть відсотків двадцять. Всі приїхали машинами. І майже всі не знали про благодійний концерт у Рівному два дні тому. Робимо висновки…
А сам концерт пройшов класно. Хороша музика, хороші емоції і море позитивного адреналіну. Вже їдучи додому, слухаючи в машині диск «Мері», який у мене з’явився з автографом Віктора, подумав, що не варто опускати руки і робити вигляд, що не бачиш. Війна – не привід ховатись від життя. Можливо війна, це саме нагадування, що жити потрібно щохвилини, і допомагати іншим теж поотрібно сьогодні - не відкладаючи це на потім.
