Представник неурядової організації «Фонд миру у ядерну епоху» Девід Крігер якось зазначив: «Бути людиною – це визнати культурні перспективи, які пов'язують нас з племенем, сектою, релігією або нацією і піднятися над ними».
Що саме мав на увазі видатний американський вчений?
Практично всі ми ідентифікуємо себе з великими та малими соціальними групами – расовими, етнічними, релігійними тощо. Приналежність до цих груп гарантує нам безпеку, підтримку у скрутні часи та комфортне спілкування серед «своїх».
Але поруч завжди є ті, кого називають «Інші». Це представники інших груп, не таких як «ми». Інші в релігійному, етнічному чи расовому контексті споконвіку викликали в «нас» недовіру, дискомфорт і страх.
Тому серед «своїх» щодо них формуються різного роду негативні оцінки. Вони проявляються в глумливих анекдотах, упередженому ставленні, а подекуди й відвертій ворожості. При чому, ці упередження та стереотипи базуються на колективних уявленнях, а не на індивідуальному досвіді.
До прикладу, ми можемо бути глибоко переконані в тому, що роми – це крадії та шахраї, жодного разу не постраждавши від них, а, можливо, й ніколи не контактувавши з представниками цієї етнічної групи. Приналежність до групи, як і наявність негативних упереджень щодо «Інших», є природними для будь-якої людини. Усі ми проходимо через це…
І, водночас, всі ми вважаємо себе неупередженими. Музей толерантності при Центрі Симона Візенталя у Лос-Анджелесі пропонує відвідувачам два входи до експозиції із такими надписами: «Упереджений» і «Неупереджений». Як кажуть працівники музею, практично всі відвідувачі спочатку намагаються потрапити у двері із надписом «Неупереджений». Але цей вхід завжди зачинений. Так творці музею намагаються підказати нам, що всі люди є носіями стереотипів. Вони змушують нас пройти через цю упередженість, осмислити її та хоча б частково подолати.
Якщо наші негативні стереотипи в оцінках «Інших» заходять надто далеко, за певних умов вони можуть призводити до нагнітання міжетнічної напруги і навіть відкритих конфліктів, що супроводжуються етнічними чистками та геноцидами.
У певному сенсі вся історія людства – це історія міжгрупових протистоянь, ненависті та вбивств. Лише упродовж ХХ ст. на всій земній кулі у геноцидах та етнічних чистках загинуло понад 250 млн. людей. Це дуже висока ціна за перманентні прояви ворожості до «чужих».
На теренах України розгорнулося щонайменше 4 таких злочини проти людяності (українське законодавство визнає геноцид ромів, Голокост, Голодомор та депортацію кримськотатарського народу геноцидами).
Один із них – Голокост – є трагічною сторінкою історії Рівного. Саме тому Центр «Мнемоніка» реалізує проект «Створення інструментів боротьби з антисемітизмом та ксенофобією» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.
У межах реалізації цього проекту ми створили короткометражну документальну анімацію про одну зі сторінок історії Голокосту в м. Рівному. Це історія рівненського гетто.
Одне із завдань, яке ми ставили перед собою – шляхом вивчення історії Голокосту активізувати превентивну протидію негативним етнічним стереотипам та упередженням серед молоді.
Нацистська політика щодо євреїв – це квінтесенція упереджень і ворожості на етнічному та расовому ґрунті. Це один із найжахливіших злочинів в історії людства. Максимально можлива міра порушення прав людини – масове вбивство мільйонів безневинних людей тільки за те, ким вони народилися.
Після Другої світової війни саме Голокост став однією з ключових причин появи «Загальної декларації прав людини» (ухвалена ООН 1948 р.) – рамкового документу, що став світовою конституцією у сфері захисту людської гідності незалежно від расової, національної, соціальної, політичної чи релігійної приналежності.
Як демонструє практика, сучасна українська молодь має досить слабке уявлення про те, що таке Голокост. Більше того – її рівненські представники почасти навіть не знають, що цей злочин безпосередньо пов’язаний з історією їхнього міста. Тому це документальне відео перш за все розраховане на учнів старших класів та студентів університетів.
Проте, ми запрошуємо до перегляду всіх зацікавлених історією, правами людини та протидією різним формам дискримінації.
У фільмі «Приречені: історія рівненського гетто» Ви впізнаєте обриси знайомих рівненських вулиць та силуети незнайомих для Вас представників єврейської общини міста. Це ті, що до Другої світової війни складали понад 60% населення Рівного. Але нацистська політика геноциду призвела до зникнення «Інших», що назавжди змінило соціокультурне обличчя Рівного.
Мабуть, найбільш влучно про їхню долю висловилася Хая Мусман – рівнянка, якій пощастило пережити геноцид: «Всі вони були звичайними людьми… Вони були людьми і, як усі люди на світі, мали право на життя. Вони загинули […] Вони не встигли стати старшими, в них залишався тільки час на смерть…».
