Хотіти в Європу і бути нею – поняття не тотожні. Слабодухість – обрати легкий шлях, емігрувати в розвинену країну Європи і забути про рідний дім. Набагато важче – робити Європу тут. Та яке там важче - це дуже не просто.
Ще в 2013 році я працювала адвокатом і не думала про кар’єру держслужбовця. Як і більшість людей, мене не влаштовувала ситуація в державі. Особливо в частині державних послуг, які мають відношення до юриспруденції. Які кола пекла треба було пройти, щоб зареєструвати бізнес чи майно, скільки вистояти чергах, промаринуватися в нелюдських умовах тісних коридорів, скільки хамства треба було вислухати від державних чиновників? Здавалось, що ця машина працювала, щоб знущатися з людини, а не допомагати їй.
У 2015 році я повірила в прозорі конкурси Мін’юсту і вирішила подаватися на посаду начальника обласного управління юстиції. Ніхто не вірив, але я виграла. Як згодом виявилось, це було найпростіше. А працювати було ой як не просто – по крихтах збирати команду, шукати підтримку в громадськості, депутатів, кожного дня пояснювати важливість змін людям…
В круговерті справ головний орієнтир не давав збитися з курсу – ми маємо зробити все, щоб люди стали в державних установах клієнтами з гарантованим правом на якість, зручність та швидкість державних послуг, а не безправним бидлом. Саме тому свого часу у Рівненській юстиції сформували амбітне гасло «Якісний державний сервіс». Звичайно, воно не було констатацією факту, а більшою мірою авансом. Але ми працювали кожного дня. І ритм нашій роботі задавав саме Мін’юст та сам міністр Павло Петренко. У 2015 році значну частину послуг міністерства зробили електронною, відкрили більшість реєстрів для громадськості. Важливість цього кроку стала зрозумілою тільки через півроку-рік. Громадські організації отримали потужний антикорупційний інструмент – для розслідувань і, як наслідок, збільшення прозорості і чесності влади. В той же час пересічні українці – змогли без черг отримувати послуги у зручній формі.
Звичайно ж не забували й за надання послуг в самих установах. Як би це було не просто, все ж ми створили у Рівному свій невеликий Дім юстиції. Щоб люди могли отримувати послуги юстиції у комфортних умовах, без необхідності підніматися пішки на дев’ятий поверх, без падаючої на голову штукатурки і грибку на стінах. Це лише початок і робота над цим триває. Саме в ті часи Мін’юст ліквідував хамські і корупційні реєстраційні служби, натомість такі функції отримали ЦНАПи, приватні нотаріуси та інші суб’єкти. Триває реформа надання послуг у РАЦСах, в областях відкриваються «Open Space», розширюються можливості електронних послуг.
Це лише початок великого шляху. Але ми показали – можна інакше. Державна машина може працювати добре. Бо саме в ЦНАПі, «Open Space», Центрі безоплатної правової допомоги і починається та омріяна Європа. Коли в установі ти отримуєш не тільки якісну послугу, а й гарний настрій.
Такою хочу бачити рідну країну. Такою готова її роботи. Тепер вже на посаді заступника міністра. Тому від допомоги, та й навіть дружньої поради – не відмовлюсь. Давайте таким чином змінюватимемо країну з себе.
Іванна Смачило, рівненський юрист, заступник міністра юстиції, текст зі сторінки на Facebook
