Звільнення Юрія Приварського з посади першого заступника голови Рівненської облдержадміністрації розпочинає повномасштабну боротьбу за встановлення одноосібного правління на Рівненщині. І питання не у тому хто хороший, а хто поганий, а в тому, що розпочалась робота над концентрацією влади в одних руках. Щоб краще зрозуміти суть і причину подій, потрібно повернутись у 2014 рік.
Відразу після Революції Гідності і краху режиму Януковича, в областях призначили нових керівників адміністрацій, а ті, в свою чергу – сформували нові управлінські команди. Зазвичай владу ділили між собою так звані партії Майдану: «Батьківщина», «Свобода» та УДАР.
Головою Рівненської облдержадміністрації тоді призначили свободівця Сергія Рибачка. Його першим замом став Тарас Пустовід з «Батьківщини». Посада «гуманітарного» заступника дісталась свободівцю Олександру Савчуку. А відповідати за економічно-господарські питання доручили Юрію Приварському. Формально, Юрій Юрійович безпартійний. Однак його призначення лобіював тодішній нардеп від УДАРу Віталій Чугунніков.
Віталій Чугунніков
Після поразки на парламентських виборах Сергій Рибачок написав заяву про відставку. Таким було рішення ВО «Свободи». Пізніше він написав ще одну заяву: про вихід зі «Свободи».
Новим головою Рівненської облдержадміністрації став Віталій Чугунніков. Який після влиття УДАРу з БПП «Солідарність» став членом вже президентської команди. Заступників Віталій Семенович не змінював. Лише замість затриманого на хабарі Пустовіта, першим заступником став Приварський. Так у владній команді не стало представника «Батьківщини». Зрештою, стосунки у «партій Майдану» зіпсувались і Тимошенко повела свою команду у звичне опозиційне русло.
Як я вже не одноразово писав, Віталій Чугунніков не по своїй волі став головою адміністрації і шукав нагоди піти з посади залишивши її "своїй" людині. Такою людиною став Олексій Муляренко. Давній партнер по бізнесу і політиці.
Юрій Приварський та Олексій Муляренко
Тандем Чугунніков-Муляренко разом заробляв гроші. Разом прийшов у політику, розвиваючи спочатку партію УДАР, а потім БПП «Солідарність» на Рівненщині. З приходом в адміністрацію Чугуннікова у владних кабінетах з’явився й Олексій Муляренко. Маючи скромний титул – радник голови. Він займав кабінет одного із заступників і намагався впливати на процеси в адміністрації. Тому ні для кого не було дивиною, що після Чугуннікова, саме Муляренко очолив область. Дивне почалось згодом.
У владній команді відбулись серйозні зміни. З посади гуманітарного заступника пішов свободівець Олександр Савчук. На його місце призначили Світлану Кирилівну Богатирчук-Кривко. Людину з серйозним бюрократичним і політичним досвідом. У минулому заступниця міського голови Рівного та депутат міськради від Народної партії, пані Світлана зуміла швидко адаптуватись до нової політичної ситуації. На місцевих виборах 2015 року вона стала депутатом Рівненської облради від партії «Конкретні справи», а за рік – заступницею голови Рівненської ОДА.
Її давній соратник по Народній партії Ігор Тимошенко, теж став заступником – з економічних питань. А Юрій Приварський знову лишився у кабінеті першого заступника. Щоправда, як виявилось, не на довго.
При керівництві Олексія Муляренка показники області полетіли вниз. Заданими різних рейтингів, від тих, які оприлюднювали державні структури до тих, які проводили різні громадські організації, Рівненщина стабільно була в переліку останніх областей. Неодноразово починались розмови про відставку Муляренка. Правда, щоразу Олексій Віталійович залишався на посаді. Тут варто зробити відступ, аби читач краще міг зрозуміти те, що відбувається.
Віталій Чугунніков, а відтак і Олексій Муляренко вважались людьми Віталія Ковальчука. Одного з ключових людей в партії УДАР, а після Революції Гідності, заступника глави Адміністрації Президента. Час від часу, крісло під Ковальчуком намагаються розхитувати опоненти. І це відбивається на політичних подіях в області. Кажуть в результаті таких хитань і для збереження себе на посаді, Муляренко перестав бути «людиною Ковальчука» і став «людиною Гройсмана». Та як виявилось – не на довго.
Наприкінці квітня, після візиту в облдержадміністрації працівників прокуратури та Нацполіції на голову Рівненської облдержадміністрації склали протокол про корупцію. Зрештою, все відбулось протоколом про адмінпорушення і Муляренко лишився на посаді. Однак злі язики стверджують, що після цього «непорозуміння» Олексій Віталійович став людиною Луценка.
Віталій Луценко та Олексій Муляренко
Чи варто говорити, що через бурштинові причини, за контроль над Рівненщиною точиться запекла боротьба? Прояви цієї боротьби можемо бачити як у перестрілках на Поліссі, так і в корупційних скандалах за участю нардепів. Чого варта справа Борислава Розенблата, якого «сватали» у крісло голови Рівненської ОДА.
До речі, тоді ж, у квітні під вікнами будинку нині звільненого Юрія Приварського вибухнуло його авто. Говорили про несправність електрокара під час зарядки. Нібито через несправність зарядного пристрою, чи то акумуляторів і стався вибух. Можливо це й правда…
Та вже за три місяці Приварський йде на лікарняний, а йому слідом "летить" догана та загроза звільнення. За законом, перебувати на лікарняному можна до 120 днів. І в цей період, за трудовим законодавством не можна звільняти людину. Та вже за місяць з’являється розпорядження про звільнення. З аргументацією, яка на думку юристів, має всі шанси розсипатись у суді. Якщо звісно Приварський до суду піде. Хоча підстави для його звільнення по суті такої ж ваги, як і підстави для складання на Муляренка протоколу про корупцію.
Поспіх зі звільненням може свідчити про намагання якомога швидше зачистити владні кабінети від «чужих». Які, в разі звільнення Муляренка, можуть претендувати на головне крісло, навіть у статусі «в.о.». Таких людей у нинішній владі області було двоє: Юрій Приварський та Світлана Богатирчук-Кривко. Тепер залишається одна…
Світлана Богатирчук-Кривко
Уважний читач запитає: «А що ж Чугунніков? Адже Муляренко його людина». З великою долею ймовірності моожу відповісти: «Був…». Подейкують що Віталій Семенович вже кілька місяців не спілкується з Олексієм Віталійовичем. Як казав Уінстон Черчіль: «В політиці немає вічних друзів чи вічних ворогів. В Політиці є вічні інтереси».
Чиїсь інтереси вимагають одноосібного впливу на Рівненщині. І схоже саме цей сценарій реалізується в області.
