Було цікаво спостерігати за реакцією та коментарями щодо «Вереса» впродовж останніх днів. Отримав чимало відповідей, хто з клубом не тільки в радості, але і в неоднозначних моментах
ХТО КОГО КИНУВ?
Скажіть, друзі, що в нас забрали? Бутси? М’ячі? Труси? Базу? Ідею? Бренд?
Нас кинули аж на неповні 4 долари? Ми злякалися, що «Верес» знову гратиме у 2 лізі? Президента давайте міняти?
Ненавиджу слово «зрада». Це слово прямо в’їлося в нас. Тільки щось – відразу зрада-зрада-зрада. Враження, що за ці 3 роки ми так і не навчилися радіти. Вміємо тільки претензії пред’являти, критикувати один одного. Наші улюблені емоції – страждати та ображатися. В нас півкраїни забрали – оце справжня зрада. Якби Фейсбук платив за вживання цього слова, то ми мали б гроші утримувати команду в 2 лізі.
Цікаво спостерігати: ми проходимо в Прем’єр Лігу – нам не подобається ЯК. Будемо грати в 2 лізі – також не подобається. Граємо у Львові – не те. Повертаємося в Рівне – знову не так!
Можливо, нас так заколихала слава, що ми вже не знаємо, що хочемо? А, можливо, давайте закачаємо рукави і щось зробимо не лише за мишкою та клавіатурою?
ПОГАНИЙ СПОНСОР? ПОГАНИЙ ПРЕЗИДЕНТ?
3 роки ми відтанцювали за гроші спонсора, хочемо ще в Єврокубки. І водночас називаємо спонсора та президента – нецензурними висловами.
Особисто для мене нема різниці, хто спонсор – аби не в розшуку і не гроші Москви.
Тому я дійсно хочу подякувати нашим партнерам за неоцінений досвід.
Тепер ми знаємо, що МОЖЕМО і ЯК НЕ ТРЕБА. Хіба за 1,3 долара в рік нам не віддячили? Футболісти, яких ми гнали вперед. Голи, перемоги, емоції, які ми отримали. Багато гравців підвищилися у класі, а хтось і взагалі отримав шанс, інші – нову молодість.
НЕДОЛУГИЙ МЕНЕДЖМЕНТ?
Образливо.
Скажіть, хтось щось подібне робив в Україні? Я з однодумцями із першого дня – в прямому і переносному сенсі – відпахав на «Верес». І не тільки у фінансовому плані, але й розумово та нервово.
І зараз я ще більше вірю, що ми всі робимо більше, аніж просто футбол.
Ну, невже вам не приємно отримувати 10% знижку у кафе? Невже не захоплює дух, коли їдете і співаєте в червоно-чорному експресі?
Якщо хтось думає, що віце-президент – це тільки холодне пиво у ложі – це не так. З 14-ти років до сьогодні – нелегко заробляю гроші. І тому ще більше думаю, як їх витратити не лише з користю для себе.
Моє спонсорство за 3 роки обійшлося в 15 тисяч членських внесків. І я не почуваю себе кинутим і приниженим! Я пишаюся тим, що ми разом зробили – хтось більше, хтось менше. І це при тому, що я навіть не маю права голосу, на відміну від вас, бо не є членом клубу – маю Волинську прописку.
Для себе я розділив ЦІНУ, яку заплатив, і ЦІННІСТЬ, яку отримав.
Емоції, причетність до історії, маса нових друзів, знайомство з цікавими людьми, я подорослішав, доказ того, що неможливого нема, зацікавленість дітей до спорту. Де б я все це отримав?
І це все робота, як ви кажете, недолугого менеджменту!!!???
ЩО ДЛЯ МЕНЕ НАРОДНІСТЬ?
Це коли разом і до кінця.
Це якщо разом – то в часи злетів та турбулентності.
Це якщо не можемо допомогти – не заважаємо і просто радіємо.
Це коли зовсім різних людей (політиків, бізнесменів, активістів) об’єднує одна спільна ІДЕЯ.
ХТО ПРОДАСТЬ КЛУБ?
Знаєте, на мій погляд, зараз ключовий момент в історії клубу. Саме зараз побачимо, хто дійсно вірний нашим ідеям та принципам. Хто поріже картку члена, хто її продасть, викине, хто цькуватиме керівників клубу у непростий момент, замість того, щоб підтримати.
Бо, можливо, той, хто критикує наше «РАЗОМ МИ СИЛА» - зовсім не з нами, не разом, не червоно-чорний?
Верес – це футбол. А футбол – це хвороба, якою, якщо один раз захворів, то вже не вилікуєшся.
Андрій Біланчук, власник компанії «AutoPlus» - спонсора ФК "Верес - Рівне", текст зі сторінки на Facebook
