200 років минуло з часу відкриття Антарктиди. Версій щодо першопрохідців було багато, однак саме РФ активно набиває собі першість. Що ж, не дивно. Знаючи і розуміючи стратегію країни-сусіда, їм притаманно присвоювати собі чужі досягнення: наших – українських – спортсменів, письменників чи композиторів… А як щодо перших учасників експедиції до Антарктиди?
В 2020 році поступило багато інформації про відкриття Антарктиди російською експедицією Беллінсгаузена в 1820 році. Давайте спробуємо історично проаналізувати та дослідити алгоритм відкриття та досліджень цього холодного і далекого континенту, яке відбулось сотні років тому.
Невідома Південна Земля (Terra Australis nondum Incognita) – колись ця земля уявлялася зеленою та чудовою, а на картах зображувалася прилягаючою десь далеко за південний полюс.
Перші згадки про відвідування антарктичних вод – це оповіді про вікінгів, котрі проводили промисел на китів у південному океані у давні часи.
Згодом – після відкриття Нового світу – іспанські, португальські, а потім і британські та французькі мореплавці поступово просувалися своїми мандрівками до побережжя Південної Америки аж до мису Горн.
Самою широкою та небезпечною була протока Дрейка. Він (*пролив, протока, – прим. Ред.) названий по імені сера Френсіса Дрейка, англійського адмірала, котрий до того був звичайнісіньким піратом і пройшов цю протоку в 1578 році, а португалець Мегеллан відкрив протоку біля острова Вогняна Земля, що згодом почала носити його назву Магелланова протока.
Перші записи спостережень будь-яких земель в антарктичних водах та територіях відносять до групи субантарктичних островів, відкритими у 1675 році англійським купцем Антоніо де ла Роше. Він повертався з Перу і його судно занесло сильним штормом до мису Горн а далі до островів Південна Георгія що на широті 55 градусу.
Хто ж був наступним в історії відкриття Антарктиди?
Французька експедиція Дж. Бувета в 1739 році відкрила острів Бувейота. В 1756 році іспанське судно Леон пройшли кругом островів Південна Георгія, про що зроблено допис одного з пасажирів – Дуклоза Гайота.
А вже в 1773-1775 роках великий англійський мореплавець та дослідник Джеймс Кук під час організованої їм кругосвітньої подорожі вздовж п’ятдесятої південної паралелі, щоб відкрити та нанести на карту південний континент досягнув максимальної – нижче 60 градусу. 30 січня 1774 року експедиція Джеймса Кука досягнула самої південної точки своєї подорожі – широти 71 градуса! Але тоді Кук був зупинений щільним паковим льодом, і при цьому він вирішив, що південного континенту не існує , та з хибною думкою змушений був повернути назад.
Не зважаючи на те, що Кука з’їли туземці, його дослідження та відкриття назавжди лишилися в історії багатьох його відкриттів. Наприклад, саме Кук відмітив насиченість китів та тюленів в у водах Антарктики.
І вже на початку 1800 років, використавши цю інформацію, багато американських суден займалися промислом тюленів та китів у водах прибережних територій Антарктики, але все тримали в секреті, боячись конкуренції. Бізнес, що тут додати!
В 1819 році Британська експедиція під керівництвом Вільяма Сміта відкрила Південні Шотландські острови та вперше висадились на острів Кінг Джордж.
І, врешті, 27 січня 1820 року Російська експедиція під керівництвом Фадея Фадейовича Беллінсгаузена висадилась на землі шостого континенту. Принаймні, так було сказано самими росіянами. Окрім цього, у складі експедиції були і українці. Так, капітан-лейтенант Іван Завадовський – заступник Беллінсгаузена – родом з Гадяча, прямий потомок запорізьких козаків. Отже, в антарктичних експедиціях Беллінсгаузена приймали участь і українці. А «першість» таки приписана «не тим». Адже сам Беллінсгаузен був ніким іншим, а етнічним німцем зі старовинного німецького роду, справжнє ім’я якого – Fabian Gottlieb Thaddeus von Bellingshausen.
Але й навіть не він був першовідкривачем. Адже по прибуттю до Антарктиди Беллінсгаузен не знав навіть назв островів, які вони отримали ще від Вільяма Сміта і давненько вже використовувалися американськими та британськими мисливцями на тюленів. Тому багато островів мали подвійні назви. Наприклад: острів Лівінгстон був відомий, як Смоленськ, а острів Ватерлоо – як Кінг Джордж і т. д..
На Російських картах назви островів Беллінсгаузена так і називаються. Але міжнародні картографи прийняли за основу назви першого відкривача – Вільяма Сміта.
До речі, через три дні після того, як Беллінсгаузен досягнув острова Олександра – інший відомий мореходець і дослідник Едвард Брансфілд став першою людиною, котра дісталась побережжя Антарктичного півострова 30 січня 1820 року! Цій землі Брансфілд дав назву Трінітіленд – тепер півострів Трініті.
Ще багато дослідників та відкривачів південного континенту треба згадати, як освоювачів Антарктики. Це такі імена, як Натанієль Палмер, Джеймс Уеделл, Джон Біско, Жан-Батист Чаркот, українець Антон Омельченко, Амудсен, Скотт.
До речі, перша зимівка на антарктичному континенті відбулась в 1900 році під керівництвом норвежця Карстена Борхгевінка та під прапором Великої Британії.
За матеріалами книги рівнянина Павла Тарасовича – Учасника П’ятої української антарктичної експедиції на станції Академік Вернадський – «Антарктида – шостий континент».
