Попри війну та 18 пакетів санкцій, ЄС продовжує справно сплачувати росії за металопродукцію — зокрема, сляби та чавун.
Тільки за січень–жовтень 2025 року Євросоюз імпортував з росії металопродукції на 1,72 млрд євро.
Найбільші любителі російського товару — Бельгія, Італія, Чехія та Данія.
До речі, саме в Бельгії працюють заводи власника Новоліпєцкого металургійного комбінату (НЛМК) Володимира Лісіна, який активно допомогає росії виробляти ракети, дрони та ядерну зброю. Сам же він — досі не під санкціями.
Кожне євро за російський метал — це потенційний снаряд по Україні.
Причини, чому імпорт продовжується:
Дозволи й винятки. Частина металу, зокрема напівфабрикати, ще формально дозволена під санкції через «перехідні періоди» або квоти.
Процес санкцій довгий. ЄС повільно вводить зміни — наприклад, первинний заборона на сляби мала стартувати раніше, але перехідні терміни були продовжені.
Залежність промисловості. Європейські сталеливарні заводи певною мірою залежать від дешевих напівфабрикатів, тому частина промисловців протестує проти жорстких обмежень.
Багато депутатів Європарламенту та європейських виробників сталі виступають проти таких імпортів і вимагають жорсткіших санкцій без винятків.
Є пропозиції ввести принцип «melt-and-pour» (враховувати походження металу за першим нагрівом), щоб закрити лазівки, через які російський метал потрапляє в ЄС вже як «перероблений». EU Perspectives
