В Росії державною мовою є російська і ніхто там не претендує на ще одну державну мову. Будь-яка мова є найважливішою ознакою самоідентифікації народу, у нашому випадку – української, який будучи нацією, створив свою державу, яка називається Україна.
У світі майже не залишилося мононаціональних держав, швидкими темпами йде масштабна міграція, викликана війнами, різким зниження рівня життя. Є й інші причини цього. Мені довелося бувати в різних багатонаціональних державах – Бразилії, Аргентині, В’єтнамі, Ізраїлі, Фінляндії, Росії, –і познайомитися, як у них вирішували мовне питання, як організована освіта. Це різні народи за кількістю населення, з різним відношенням основного етносу і меншою кількістю інших. Важко назвати справжнє співвідношення одних етносів з іншими.
Португальські колонізатори перевезли з Центральної Африки до Бразилії декілька мільйонів рабів, з властиво самої Португалії переселилися теж декілька мільйонів. На території Бразилії проживало багато корінного населення, так званих аборигенів. Прекрасний клімат, багата земля, малоосвоєні природні багатства привабили в Бразилію мільйони людей різних національностей з Європи, з середнього Сходу, з Азії. Сьогодні ця країна є справжнім сучасним Вавилоном. Але національних, мовних суперечок нема. Між різними етносами існує суспільна мовна згода щодо португальської мови викладання в школах, спеціальних та вищих навчальних закладах. Хоча майже всі бразилійці вільно володіють англійською мовою, здійснюють міжнародний обмін студентами, запрошують для читання нових спеціальних дисциплін кращих професорів світу. Для тих представників окремих етносів, котрі хочуть вільно володіти рідною мовою, існують приватні загальноосвітні заклади.
В Ріо-де-Жанейро і Сан Пауло, де сумарно проживають близько 40 мільйонів людей, працюють 36 телеканалів, з них лише один повністю англомовний, решта португаломовні. В газетних кіосках цих міст ви не знайдете жодних видань не португальською мовою. Але це не означає, що інші етноси не мають своєї публіцистики – просто її замовляють і адресно доставляють за призначенням. Велику об’єднуючу роль виконує католицька церква. Середня тривалість життя в Бразилії 71.7 років, в тому числі чоловіки живуть на 8.5 років менше, ніж жінки.
Майже всю південно-східну частину Південної Америки займає територія Аргентини, на якій проживає 42 мільйони людей. За довжиною це 3800 км і шириною – 1400 км. Населення Аргентини складають нащадки іспанців, італійців, португальців, німців, представників багатьох європейських держав, в тому числі і вихідців з України. Понад 15 відсотків населення є нащадками корінних народів. Майже нема у цій країні вихідців з Африки. Середній вік проживання становить 77,5 років, у мужчин – 74.4, а у жінок – 81.09 років. Державною мовою всіх аргентинців є іспанська, на якій навчаються в школах і університетах. Широко розповсюджені різні курси, де представники інших етносів вивчають свої мови і традиції. Це стосується і вихідців з України, навчанням яких опікується, в основному, українська греко-католицька церква.
В Аргентині є близько 50 університетів (державних і приватних), в тому числі в Буенос-Айресі функціонує 250-тисячний приватний університет. Навчання в приватних університетах є більш престижним і якісним. Впродовж багатьох років поставлені високі і справедливі вимоги до знань при відборі студентів для навчання в університетах. Але є одне і дуже важливе правило – тим, хто хоче вчитися у приватних університетах надається державою кредит для оплати вартості навчання спочатку на один семестр. Якщо студент навчається з найвищими оцінками знань, то кредит йому списують. Якщо студент бодай з одного предмету після двох перездач має незадовільну оцінку, то його відраховують і протягом трьох місяців він повинен повернути банку наданий йому кредит. Така система кредитування навчання повторюється кожного семестру. Випускники університетів повинні повернути надані їм кошти на навчання протягом наступних 15 років. До речі, кредит на навчання є дуже малим – в межах 3-4 відсотки. Ця система кредитування навчання в університетах країни є потужним стимулом для кожного студента. Ректорів університетів обирають лише на один чотирирічний термін.
Поглянемо на далеку від нас азійську державу – В’єтнам, де проживають сьогодні 90 мільйонів людей, з них власне в’єтнамців близько 70 відсотків, решта – китайці, кхмери, лаосці, невелика частина європейців. Розвивається ця країна швидкими темпами, освоює і створює новітні технології, навчає своїх студентів в багатьох країнах світу і не шкодує для цього коштів, здійснює дуже важливі кроки у боротьбі з корупцією. У В’єтнамі виділяють на освіту впродовж останніх 15 років майже 8 відсотків від загального внутрішнього продукту.
В’єтнамці відстоювали свою незалежність від китайців майже дві тисячі років. Після колонізації В’єтнаму Францією вони перейшли на латиницю, всі в’єтнамці освоїли французьку мову. Але відстоявши свою незалежність вони в перші десятиліття не відійшли різко від вживання французької мови, зате в загальноосвітніх школах стало обов’язкове знання англійської, що відкрило дорогу для молоді для навчання в західних навчальних центрах, тим більше, що держава фінансує це навчання. Де б не вчилися студенти-в’єтнамці, – навіть в Росії чи в Україні, – вони виділяються рівнем знань серед інших студентів. Тепер у В’єтнамі всі говорять в’єтнамською мовою, старше покоління вільно послуговується французькою, а молодше – англійською мовою. У В’єтнамі ви не знайдете жодного напису на стінах вулиць, написаного іншими мовами, окрім в’єтнамської. Так само газети і журнали випускають лише в’єтнамською мовою. Інші національні етноси отримують лише адресно літературу своєю мовою, так, як це роблять у Бразилії.
Ще одним прикладом відстоювання своєї мови показав Алжир. Більше ста років алжирці воювали з Францією. Але отримавши свою державну незалежність, вони всіма силами розвивають свою арабську мову. Практично всі алжирці вільно послуговуються французькою і англійською мовами, що особливо помітно в середовищі науковців та студентів університетів. До речі, у великому Алжирському університеті навчаються близько 35 тисяч студентів, а ректора університету призначають урядом лише на чотири роки роботи на цій посаді серед відомих в Алжирі вчених. Будь які ознаки корупції в навчальному процесі суворо карають.
Ще одні спостереження від відвідання цієї країни – на вулицях міст, навіть біля урядових будівель, не видно помпезних авто, а порушення правил руху автомобілістами суворо караються, тому аварійність на дорогах Алжиру дуже низька.
Ще дві держави, де мені довелося короткочасно побувати, були Ізраїль і Фінляндія. Рівень освіти в цих державах є одним з найвищих у світі, і в цих державах є чому навчитися нам, українцям. В обох є дві державні мови, але їх вирішення є різним. Система освіти хоча різниться, але в кінцевому результаті вони є одними з кращих у світі. Як в одній, так і в другій країнах в освітній сфері практично нема корупції, а випускники університетів розвивають нові технології, працюють ефективно для розвитку своїх держав і своїх народів. Вивчення англійської мови і її знання є обов’язковими для всіх випускників вишів у цих державах.
Почну з Фінляндії – цій північно- європейській державі, в якій проживають близько 6 мільйонів людей, з них 5 мільйонів фінів, 0.5 мільйона шведів, решта представлені різними етносами. В країні дві державні мови – фінська і шведська. Остання визнана, можливо, на знак пошани до царського генерала Маннергейма, шведа за національністю, який знищив майже 30-ти тисячну армію, яку послав Ленін у 1918 році для встановлення більшовицької влади, який організував потужну оборонну систему, відому як лінія Маннергейма, і завдяки чому сталінська агресія в 1939 році, здійснена в рамках домовленості Молотова і Ріббентропа, не принесла перемоги, а червона армія понесла величезні втрати і не принесла перемоги більшовицькому режиму. Фінляндія вистояла. Дві мови є абсолютно рівноцінними в державному управлінні і в освітній сфері. Ні фіна, ні шведа не призначать на будь-яку посаду, не перевіривши рівень його мовних знань. На освіту держава виділяє 7.7 відсотків від загального ВВП. Хіба в Україні були би мовні проблеми між росіянами і українцями, якби подібне було у нас?
За даними 1981 року лише 30 відсотків росіян, які проживали в Україні, знали українську мову, а майже сто відсотків українців заявляли, що знають російську. Пригадую розмову трьох пацієнтів у Сімферопольському військовому шпиталі, коли один з пацієнтів, очевидно, військовий, голосно говорив у 2013 році: «Я ненавижу черных, желтых и хохлов», або інший випадок з розмови лікаря з хворим, з яким лежав в одній палаті обласній лікарні, і він категорично заявляв, що ніколи не буде розмовляти українською мовою.
Сьогодні Фінляндія є однією з найкращих держав світу за рівнем нових технологій і за рівнем життя своїх громадян. Середня тривалість життя складає 78.6 років, чоловіків - 75.15, жінок - 82.3 років.
Візьмімо Ізраїлі, де проживають 7 мільйонів людей, в тому числі близько 6 мільйонів юдеїв та біля одного мільйона палестинських арабів. В Ізраїлі дві державні мови – іврит та арабська. Середня тривалість життя 79.6 років, чоловіків 77.4, жінок 81.5 років В Ізраїлі найтриваліша середня освіта, поряд з Японією і Південною Кореєю,і триває за віком від 5-ти до 18-ти років. Початкова освіта триває від 1-го до 6-го класів, середня – від 7-го до 9-го, і вища загальноосвітня – від 10 до 12 –и класів. Різниця в освітній програмі між юдеями і палестинцями велика, бо на неї впливає релігія і освітній рівень складається не на користь палестинських арабів.
Цікавою є система вступу на навчання в вищі навчальні заклади – вона не передбачає вступних іспитів, але студентом можна стати, лише за результатами навчання в школі (кількості балів). Але це не закриває дорогу до вищої освіти – треба, щоб майбутній абітурієнт знову, самостійно чи з допомогою педагогів, – дотягнув свої знання до необхідного рівня і підтвердив їх пізніше шкільними іспитами. В Ізраїлі нечувано висока довіра до середньої школи і до вчителів. Корупція там неможлива. В Ізраїлі найвища частка людей у світі з вищою освітою і вона дорівнює 20 відсотків. Очевидно, що саме завдяки освіті в Ізраїлі активно створюють нові технології в багатьох галузях господарювання, розвивається наука.
Погляньмо на стан сьогоднішньої освіти і мови в Російській Федерації, державі, що володіє найбільшою територією у світі, в якій проживає 142 мільйони людей, яка успадкувала від колишнього СРСР майже все майно, держава, яка володіє найбільшими у світі запасами золота і срібла, нафти і газу, прісної води, залізної руди і вугілля, і багато інших корисних копалин.
Ця держава успадкувала страшну воєнну систему, включаючи ядерну, ракетну і космічну зброю і яку боїться рухати весь світ. І яка сьогодні веде неоголошену війну з Україною на сході України, яка анексувала без опору Крим, яка не понесла кари за війну з Грузією, і яка фактично анексувала Південну Осетію і Абхазію, яка загребущими очима дивиться на решту своїх сусідів і не лише сусідів.
Особливо загребущо дивиться Росія на Україну і вона ніяк не може змиритися з тим, що територія України, її природні багатства і народ уже не входить до її складу. Від часів Івана Грозного, Петра першого, Катерини другої і решта царів Імперії, до радянських часів робилося все, щоб вичавити з пам’яті українців їхню історію, мову. Росія навіть присвоїла собі історичну назву Русь. Згадаймо Гімн Радянського Союзу (1943 рік – Союз нерушимий республік свободних, сплотіла навєкі Велікая Русь, да здравствуєт созданний волєй народов, єдіний, могучій совєтскій союз).
Тарас Шевченко ні разу у своїх віршах і поемах не вживає назву Росія, а її громадян росіянами. Вони у нього москалі, москалики, москалята, країна Московщина, інші похідні назви, зате слово Україна у нього звучить в його віршах, поемах, які він посилає своїм нащадкам багато, багато разів.
Середній вік життя в Росії складає 65 років, – чоловіків 59 років, жінок – 72 роки. Що стосується досягнень науки, то варто порівняти їх за таким показником, який є лауреатством Нобелівських премій. Їх в країнах Європейського Союзу 417, в США – 317, у маленькій Фінляндії –4, в Японії – 60, в Аргентині –4, а у «велікой і могучєй» лише 7. На жаль,в Україні нема жодного лауреата цієї великої премії Нобеля, а в Канаді їх 11, у Франції 56 і т.д
Це все є наслідком того, що Україна у своєму розвитку пішла не тим шляхом – при Президентові Кучмі відбулося захоплення всіх багатств країни, практично крадіжка, невеликою групою людей, які стали олігархами з мільярдами вивезеного добра за межі України. Україна стала уже однією з найбідніших країн світу.
Освіта і наука у нас спустошені. Лише у 2017 році передбачено виділення на освіту 6 %, що є рекордним показником за всі роки незалежності, перед тим на освіту виділялося в межах 3%. В Україні відбувається недопустимий дисбаланс між кількістю випускників університетів і потребами народного господарства, у нас істотно знизився освітній рівень знань дипломованих випускників вишів. Наші університети погано оснащені сучасним лабораторним обладнанням. Багато викладачів самі не знають сучасних технологій та обладнання, щоби навчити студентів, бо і самих викладачів треба навчати новому. Практична підготовка студентів зведена майже до нуля.
Хоча професорами зроблено чимало з українізації освіти, випущено тисячі нових підручників українською мовою. Але цей процес відбувався не рівномірно і практично не зачепив Крим, Донбас, деякі інші східні області. Сьогодні міністерство правильно починає з реформування середньої освіти, яка за останні роки деградувала. Думаю, Україна повинна вибрати новий освітній шлях, який ліквідує корупцію і хабарництво. Можливо, досвід інших країн допоможе у цьому.
